8. У неділю!

Юрій Федькович

Гой скаржилася в неділю рано,

Гой скаржилася наша Малана,

Гой скаржилася самому Богу,

Самому Богу, отцу Прабогу:

Маю ж я, каже, буйнії луги,

Обгорожені в золоті дуги,

В золоті дуги, в яснії мечі.

В яснії мечі аж двічи-тричи.

Маю ж я, каже, ярії рожі,

Ярії рожі, мій милий Боже!

Маю ж я, каже, й яру пшеничку,

Й зелене винце на веселичку!

Й зелене винце на шклянних горах,

А Змій поганий на руслі моря,

Гой має слуг три – три буйні вітри,

Три вітри бурі, три ярі тури.

Світ ними трутить, світ ними зожже,

Й ярії рожі – мій милий Боже!

Й ярії рожі й яру пшеничку,

Й зелене винце на веселичку!

Світ ними зіжже, світ ними зборе,

Деревце трутить в океан-море,

Й яру пшеничку в церкви на престів,

Й зелене винце людем на закін!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 681 – 682.