2. Як Дух божий!

Юрій Федькович

З нащада світа не бі нічого,

Окрем Прабога, Бога одного;

Спочиває ж він на трьох голубах,

А три голуби на райскім дубі.

Чи дуб, чи явір, чи осиночка,

Райске деревце – Змій корінь точить:

Рвися, валися, райске ти древо,

Не буде с тебе церков рублено!

Гой подув Господь Духом в началі,

Світло сійнуло, небо ся стало,

І теплоточка з божего личка,

І веселичка з божего очка.

І рече Господь: Ти моє чадо,

Ти єси син мій, ти моє Ладо,

Ти єс мій Даждбог, мій Велесилчик,

Первен з начала, сам Семисилчик!

І будеш сонцем світ об’їжджати,

Ясен як місяць мир освіщати.

І синім небом деревце вкриєш,

В Змієвих кривіх ручки умиєш.

Гой бо Змій-Пекол, ворог проклятий,

Хоче ми царство й силу узяти;

Ти ж ’го походиш, ти ж ’го побореш,

Волом-баланом всю землю з’ореш!

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 677.