21. Гой та рано!

Юрій Федькович

Гой у неділю, та дуже рано,

В золоті труби славно заграно,

Ой грали, грали, а все то ловці.

Велесилчика стрільці-молодці.

На них шеломи все золотії,

У них трубочки все жубровії,

На них снопочок ясних стрілочок,

А через плечі срібний тулочок.

На них шеломи все золочені,

У праві ручці мечі точені,

А на шеломах вірлові крила,

Тугії луки все семисилі.

Тугії луки, золоті стріли,

Під ними коні як срібло білі,

Як срібло білі, все семисилі,

Золота грива всю землю вкрила.

На них шеломи все золотії,

Під ними коні як срібло білі,

Під ними коні все в крилця дзвоня:

Підем на лови гой до діброви!

Гой ти Місяцю, гой ти Королю,

Не гони тури та по діброві!

Бо в мене тури та дорогії,

Все по чотири та й золотії.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 691 – 692.