До руських наших дяків

Юрій Федькович

Так як Петро Христа ся зрік

Та в лож як в ризу-сь оболік,

Так наші нас зреклись єреї

І потягли у фарісеї,

Бо там усяка благодать

І благоденствіє і слад,

І «пояси» й приходи ситі.

А гроші в Букурештах биті

Так сиплються, як з міха рінь.

А в нас що? Голод, нужда, тлінь

І непокрита з пруття хата, –

То як же ж нас ся не цурати?

Лиш ви одні не зреклись нас,

Йонафтани нові,

І плекаєте то рідне

Руське наше слово,

Як сокровище велике

Нам Господом дане,

Не боявшись ні тих тайних:

Священно-тиранів.

Ні тих явних апостатів

В порфір оповитих

Та мітрами увінчаних

Та грішми набитих.

За це вам слава і поклін,

Поборники, герої нові

Живого, істинного слова!

Не дайте ’го ворогам у плін,

А Господь сам вам допоможе.

Бо с правдов десниця є божа,

А де є Бог, там є і світ.

Боріться, братіє, боріть!

24 н. ст. декембра 1886.

Примітки

Досі не друковане. Друкуємо з автографу поетового (піваркуш звич. паперу, писано з обох боків, під текстом підпис автора і дата), власність «Руської Бесіди» в Чернівцях.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 492 – 493.