Старий господар умирає і сина научає (Б)

Юрій Федькович

Я умираю, сину, лишаю вас,

А ти ряди господою у добрий час,

Але ряди не так, о сину любий,

Аби тобі завидів і Бог, і люди.

За все най буде челядь твоя печаль,

Діли з нею твою радість, діли твій жаль;

Бо близький є сардак, сорочка ж ближча;

Нічо не варт топорец без топорища.

Ти будеш мати, сину, багато слуг,

Але лиш посидющий господі друг;

Найліпший той слуга, що мало ходить,

Той тебе не лишить, сину, у пригоді.

Добрий сусід, о сину, як добрий хліб,

А злий тобі копає під боком гріб;

Бокуй від нього, сину, як лиш можеш,

Або посій траву на порозі вже.

Приятеля як маєш, то ’го велич,

Бо вірний друг, як в брані булатний меч,

Або як добрий якорь, сину, в бурі.

Вірли лиш ломя хмари, а не кури.

Громаду твою, сину, поважай,

І на поталу людям ю не дай,

Бо у громаді, сину, своя сила.

Дурна скубе лиш гуска свої крила.

І церков твою вельми почитай,

Але і те завжди на гадці май,

Що й вовк вбирається в овечу шубу

Собі на жир, а жертві на погубу.

За все найдужче, сину, тих ся бій,

Що хочуть в тебе взяти нарід твій,

Сокровище твоє що найдорожче

Не бійся дебр, а бійсь в болоті трощі.

А скільки Господь добрих днів ти даст,

І чи ти горе всудит чи гаразд,

Не прогніви лиш, сину, правду божу,

А Бог святий завжди тобі поможе.

8 н. ст. декембра 1886.

Примітки

Доки не надруковано. Друкуємо тут із автографу поетового (піваркуш звич. паперу, записаного з обох боків, під текстом підпис автора і дата, в тексті рукою редактора поправлено правопис із фонетичної на етимологічну, гак саме як і в попередній редакції віршу), власність «Руської Бесіди» в Чернівцях. Внизу під отим текстом дописав Федькович: «Подібну дідактичну поезію написав я для «Проскури» – було б ще щось більше (всієї дописки 4 рядки), та не цілі 3 рядки рукою автора замазано так, що годі їх відчитати. В «Проскурі». Ані в першій, рукописній редакцій з 1873, ані в пізній, виданій 1887, подібного віршу нема.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 488 – 489.