Наші «Старі»

Юрій Федькович

«Лиш пес старий», – так кажуть люди,

«А чоловік все молодий».

Це може й правда у людей,

А в нас, у русинів, на чудо

Ще в пелінках, а вже «Старий»,

І вже – о божа мати крий! –

Уже учиться собака

Народ продавати,

І за руські, людські душі

Карбованці брати,

Як за Христа невинного

Іскаріот Юда.

А доки ще й на них впадуть

Жасні божі суди,

Як на того предателя, –

А нас розпинають

І терновими вінцями

Що днини вінчають,

І привалюють камінням

У нові могили,

Бо бояться, щоб не вскресла

Божественна сила.

Але та сила вже й ожила,

От гроба камінь відвалила

І засіяла на весь світ.

Ще з нечестивих скверн совіт.

А фарисеї невсипущі,

Як пси на ярмарку де сущі,

Пропали без вісти як тьма.

Неправді життя бо нема!

Оттаке то й ваше буде,

Старі ви собаки!

Пес гавкає і на Бога,

А Бог все однакий,

Не боїться ваших пащей

Ні вашого зуба,

Бо неправда сама себе

Самов себе губить;

Як тон скорпій ядовитий

Себе собов тратить,

Засадивши своє жало

В грудь свою прокляту.

О, схаменіться уже раз,

Ви обскуранти, ідіоти!

Бо ми вже люди, а не скоти,

Бо правда з нами і за нас,

А з вами лож одна мерзенна,

Та Авля кров свята, невинна

На ваших каїнських руках.

І буде Каїна вас жах

Всім на покай, усім на диво,

Гадюки гнати аж у Неву,

А Фурії за вами в слід…

Це божий суд і наш завіт.

18 н. ст. декембра 1886.

Примітки

Досі не надруковано. Друкуємо з автографу поетового (піваркуш звич. паперу, записаний з обох боків, під текстом підпис автора і дата), власність Руської Бесіди» в Чернівцях.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 491 – 492.

З автографа, яким користувався І. Франко при публікації вірша у Писаннях, збереглися лише два останні рядки з датою і підписом (ІЛ, ф. 58, № 62). Це закінчення міститься між фрагментами інших рукописів. На одному з аркушів чийсь напис: «Fed’kovyciana. З паперів, знищених… у 1914/15 рр. в Наук[овому] товаристві ім. Шевченка». Поруч (іншою рукою) уточнення:

«Папери ці – це була купа сміття, порозкидана в «Академічному домі». Д-р Кревецький вибрав цінніші речі і пов’язав у пакунки. В 1930 і 31 році мені довелось ці пакунки упорядковувати, розсортовувати та творити поодинокі архіви. Ще в 1936 р. траплялося найти таки нерозсортовану пачку й доповняти ніби вже впорядкований архів».

Старі – москвофіли.

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 537.