Наші «Старі»
Юрій Федькович
«Лиш пес старий», – так кажуть люди,
«А чоловік все молодий».
Це може й правда у людей,
А в нас, у русинів, на чудо
Ще в пелінках, а вже «Старий»,
І вже – о божа мати крий! –
Уже учиться собака
Народ продавати,
І за руські, людські душі
Карбованці брати,
Як за Христа невинного
Іскаріот Юда.
А доки ще й на них впадуть
Жасні божі суди,
Як на того предателя, –
А нас розпинають
І терновими вінцями
Що днини вінчають,
І привалюють камінням
У нові могили,
Бо бояться, щоб не вскресла
Божественна сила.
Але та сила вже й ожила,
От гроба камінь відвалила
І засіяла на весь світ.
Ще з нечестивих скверн совіт.
А фарисеї невсипущі,
Як пси на ярмарку де сущі,
Пропали без вісти як тьма.
Неправді життя бо нема!
Оттаке то й ваше буде,
Старі ви собаки!
Пес гавкає і на Бога,
А Бог все однакий,
Не боїться ваших пащей
Ні вашого зуба,
Бо неправда сама себе
Самов себе губить;
Як тон скорпій ядовитий
Себе собов тратить,
Засадивши своє жало
В грудь свою прокляту.
О, схаменіться уже раз,
Ви обскуранти, ідіоти!
Бо ми вже люди, а не скоти,
Бо правда з нами і за нас,
А з вами лож одна мерзенна,
Та Авля кров свята, невинна
На ваших каїнських руках.
І буде Каїна вас жах
Всім на покай, усім на диво,
Гадюки гнати аж у Неву,
А Фурії за вами в слід…
Це божий суд і наш завіт.
18 н. ст. декембра 1886.
Примітки
Досі не надруковано. Друкуємо з автографу поетового (піваркуш звич. паперу, записаний з обох боків, під текстом підпис автора і дата), власність Руської Бесіди» в Чернівцях.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 491 – 492.
З автографа, яким користувався І. Франко при публікації вірша у Писаннях, збереглися лише два останні рядки з датою і підписом (ІЛ, ф. 58, № 62). Це закінчення міститься між фрагментами інших рукописів. На одному з аркушів чийсь напис: «Fed’kovyciana. З паперів, знищених… у 1914/15 рр. в Наук[овому] товаристві ім. Шевченка». Поруч (іншою рукою) уточнення:
«Папери ці – це була купа сміття, порозкидана в «Академічному домі». Д-р Кревецький вибрав цінніші речі і пов’язав у пакунки. В 1930 і 31 році мені довелось ці пакунки упорядковувати, розсортовувати та творити поодинокі архіви. Ще в 1936 р. траплялося найти таки нерозсортовану пачку й доповняти ніби вже впорядкований архів».
Старі – москвофіли.
Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 537.