Убогий легінь
Юрій Федькович
Варіанти тексту
|
||
Убогий легінь по горах ходив,
По Чорногорі скитався.
Чи де на щастя би не набрів,
Чи би де хліб йому не дався.
І так заблукав він на Довбушів гріб,
Чи тут не найшов би насущний хліб,
Чи тут би талан ’му не дався…
І скинув кріс він з широких пліч,
І зняв кресаню і пави,
І верг далеко від себе пріч
В зелену, шовкову мураву,
І впав на могилу неначе п’ян:
«Подай мені, калфо, з могили талан!
Подай мені щастя і славу!»
«Будь королем!» – розлігся гук. –
Красуй в золоті ся короні!
Сядь вище князів,сядь вище дук,
На золотокованім троні!»
«Хто? я о калфо?! Се хліб не мій!
У мене люде не на убій
Не я судився Рукоп. на Нироні в Нерони!»
«То Довбушем будь!» – загуло знов. –
«Не хочеш крілем ти бути,
То пий ціквами тих лий цівками їх чорну кров,
Що За народ в кайдан їх окутий!»
«Ні, калфо, ні! Ти ж кров їх пив,
А твоя Дзвінка усім на див,
Убравши у свої твої сіті».
«Тож співаком будь!» – розлігся глас,
Аж Чорногора загула. –
«Не хочеш бути ти калфа в нас,
Якого в нас ще не було,
Тож співаком будь, з торбами будь,
За прошений хліб зривай свою грудь.
А люди щоб тебе і не чули!»
І глухо стало і німо як ріг;
Легінь зірвався як з лави,
Й неначе п’яний лісом побіг
Без креса, без пав і без слави.
І ходить потич неначе п’ян.
За ним недоля, як той кайдан,
Недоля чорна, лукава!
І доки буде він ще блукать
По сему білому світі?
І жити би рад, й співати рад,
І рад би в славу одітись,
А тут вже на вічну смеркає ніч.
А що осталось?… Опріч з ним, опріч!
Глогові, не лаврові віти!…
Чернівці 24 юнія 1886.
Примітки
Друк. Буковинський календар, 1887 і Ватра, 1887, стор. 138, обидва рази з деякими відмінами проти оригіналу. Друкуємо тут із автографу поета (аркуш звич. паперу, записано лише дві перші сторони, дуже невиразним почерком, мабуть в часи слабості, власність тов. «Руська Бесіда» в Чернівцях). Над деякими словами в автографі понаписувано те саме олівцем, іншою рукою – очевидно редактор «Календаря» силкувався відчитати невиразний рукопис. Ту саму тему оброблював Федькович уже не раз давніше, пор. вище поезії «Сам» та «Доля».
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 471 – 472.