Чому?

Юрій Федькович

Коби я був Дунаєм,

Не плив би я на море,

Но плив би-м руським краєм

Помежи сині гори.

Чому? – ти мня питаєш.

Як можна так питати!?

Либонь же, ти не знаєш,

Як мило там тривати!

Бервінок там ся стелить,

Ялиця зеленіє.

А господь ся веселить,

А сонце з неба гріє.

Чому, ти хочеш знати,

Чому там сонце світить?

Як можна так питати!? –

На бервінкові квіти.

Коби я був бервінком,

Не цвів би я у гаю,

Но цвів би я, де знаю.

Не знаєш? – за зарінком.

Чому? – ти мня питаєш.

Або ти ще дитина?

Не знаєш? – там хатина

Під явором. Не знаєш?

Там дівка ходить в зілю

Та й зілесенько поле, –

Ой доле ж моя, доле,

За ню я ся застрілю!

Чому, чому, небоже? –

Або ж я, браття, знаю,

Чому я ї кохаю,

А вна мене не хоче!?

Примітки

Друк. Поезії, 1862, стор. 68-69.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 57 – 58.