Товариші
Юрій Федькович
Гей, брате милий, гей, ци чуєш,
Чого ти ходиш та й сумуєш,
Чого сумуєш та й думаєш,
Коня футруєш – не співаєш? –
От так, мій друже, так, соколе:
Поїдем рано в чисте поле
З французом, сардом воювати,
Чей, перестану вже думати…
Ци то в полі над Маджентов три вірлове в’ються,
Ци то в полі під Маджентов три царове б’ються? –
Ой не б’ються, але ріжуть цілісіньку днинку;
Дайте, дайте відпочіти най би на годинку!
Ой не бійся, красний улан, ой не бійся, молод:
Під Маджентов виногради, в винограді холод:
Там ти будеш спочівати, браме мій Іване,
Аж старенька твоя неня плакати не стане.
Ой нене ж моя, горе, горе!
Ци в грудях моїх Чорне море,
Що тільки крові з рани плине,
А серце моє ще не стине?
Ой то ж коле, то ж то крає,
Аж душу з тіла випирає!
Водиці, люди, хоть дробину,
Водиці – йой, мій боже, – гину!..
Ци то в полі під Маджентов явір повалений,
Ци то в полі під Маджентов улан заколений?
Поклонився головою на гарячий камінь,
А канони загукали по Мадженті: амінь!
Гей, скажи ми, красний улан, ци не тут канони
Ліпше знають задзвонити, як удома дзвони?
Та й скажи ми, милий брате, ци не тутки круки
Ліпше знають нарядити, як наймильші звуки?
Гей, брате милий, гей, ци чуєш?
Чого ти тутки так сумуєш
На кабатині, на зеленій,
В кровавій красці закрашеній? –
Він тихо, бачу, – він не чує,
Та як сумує, так сумує.
Струджений, бідний: що ж робити?
Хіба му постіль постелити.
Ци ся в полі під Маджентов місяць кровйов миє,
Ци то в полі під Маджентов улан яму риє?
Риє яму шабелькою пізно, з опівночі;
В Італії глина – камінь, він сльозами мочіть.
Докопався бідний улан на чотири п’яді:
Більше, більше, побратиме, далі ме світати!
Докопався улан в пояс, більше не змогає,
Сів си, бідний коло брата та й собі думає:
Гей, брате милий, гей, ци чуєш? –
Ци ти на мене морокуєш,
Ци ти мене уже не любиш,
Що не промовиш, приголубиш,
Як досі завше, як бувало,
Коли ся нічков балакало?»
Він тихо, бачу, – він не чує,
Та як сумує, так сумує.
Ци зірниця над Маджентов сльозами ся миє,
Ци то улан під Маджентов гріб могилов криє?
І могилу вже усипав, вже і хрестик тиче.
А пташина на березі все собі щебече.
Шугу з лугу, пташенятко, шугу в луги піти,
Онде плачуть всі зірниці, онде мліють квіти.
Онде тужить молод улан, серце му ся крає,
Клонить голов в білі поли та й собі гадає:
Гей, брате милий, гей, ци чуєш?
Із ким ти нічку сю ночуєш,
Із ким ти будеш розмовляти
О твоїй нені, о дівчаті?
Не думай, брате мій, соколе:
Поїду рано в чисте поле
З французом, сардом воювати, –
Мем вечір в гробі балакати.
Примітки
По-перше друковано в Слові, 1861 р., ч. 48, потім Поезії, 1862, стор. 52 – 57.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 52 – 54.
Вперше надруковано в газ. «Слово», 1861, № 48, з підзаголовком «Думка».
Автограф невідомий.
Вірш написано на основі італійських воєнних вражень, але є в ньому багато фольклорних мотивів. Порівняємо для прикладу рядки
«Ци то в полі над Маджентов три вірлове в’ються.
Ци то в полі під Маджентов три царове б’ються?»
із рядками пісні «Ой поїхав Романонько до Сучави на ярмарок», надрукованої в 1837 р. у «Русалці Дністровій»:
«Що то в полі за димове?
Чи то вірли крильма б’ються,
Чи овчарі з турми гонять?..»
(цит. за виданням-фотокопіею: «Русалка Дністрова». К., 1972, с 3).
Вірш «Товариш» згодом О. Маковей опублікував у Писаннях, т. 4, с. 563 – 564, при тому звернув увагу, що А. Кобилянський у копії до рядка «Чого ж то мій брат заплакався?» додав іронічну замітку: «Крепкі наші вояки! А як лиш плакати знають!..» Мабуть, через що критику, висловлює здогад Маковей, поет не включив твір до своєї першої збірки.
Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 514.