Кельнер-марш

Юрій Федькович

Ой кує, кує зозулечка, кує,

А славний барон Кельнер в поле маршерує.

Маршерує в чисте поле вороженьків бити;

Прошу, прошу, паняночки, прошу подивити!

Ой дві паняночки дивляться в віконце,

А там наша світла фана світиться як сонце:

Ой світить фана, світить, світить фана, світить,

А у неї на вершечку шальовані квіти.

Ой квіти-ж мої квіти, фана-ж моя фана!

Не одна та файна любка ходить заплакана;

Заплакала чорні очі, заплакала брови;

А на нашій ясній фані кактуси шовкові.

Ой кактус, мила, кактус, золоті запоні.

А пан майор молоденький на воронім коні;

Ворон-конем виграває та й комендерує,

Не одна то файна любка в Буковину чує.

Ой слухай мила, слухай, кілько хоче,

То то мені молодому голову не клопоче;

Не клопоче, та й не буде, та й нема з-за чого:

Стан солдацкий, вус козацкий, карабін до того.

Ой кріс то, любко моя, карабін то зброя!

Ой дана-ж моя, дана, гоя-ж моя, гоя!

Ой гоя-ж моя, гоя, дана-ж моя, дана!

Не жаль же то послужити в цісарського пана!!.

Примітки

Поезії, 1862, стор. 51 – 52.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 52.