Софія

Юрій Клен

Проектується знести храм Св. Софії в Києві.

З газет

Тайни тисячоліття – в Софії стрункій.

Що поблідла, але ще ясніше, ще вище

Вироста, як молитва, в блакить.

Є. Маланюк

Нехай твій дзвін заглушать літаки.

Нехай тебе знесуть і хай на місці,

що освятили літа і віки,

поставлять пам’ятник добі нечистій.

Нехай змурують чорний хмарочос

там, де стоїш ти, біла й золотава,

о ліліє струнка в намисті з рос,

яку плекала мудрість Ярослава!

Нехай здере новітній печеніг

смугляве злото з бань на кінську збрую

і скрізь полишить слід блюзнірських ніг:

це лиш мара нам видива гаптує,

які триватимуть недовгий вік.

Коли спорудять зал з бетону й скла

і електричний вихор зашаліє

там, де священна сутінь залягла

й в дрімотнім сні спочила Візантія, –

то знай: це все мине без вороття.

Так само снились нам колись татари.

Тож знов чаклун якийсь навіяв чари,

і бачиш ти примари небуття.

Правдивий світ, – не той, для ока зримий, –

крилами розтинаючи вогонь

гойдають тихо грізні серафими

на терезах своїх долонь.

Він, наче плід, важніє й дозріває,

наллятий плином невідомих лон,

і темний сік, буруючи, співає,

немов вино Господніх грон.

Колись усім об’явиться, як чудо,

істота кожної з земних речей.

Настане день… світ спалахне, й полуда

тобі спаде з засліплених очей.

В священнім жасі, дивно скам’янілий, –

немов хто в вічність відчинив вікно, –

побачиш ти у млі нестерпно білій

все, все таким, як справді є воно:

хрестом прорізавши завісу дима,

в красі, яку ніщо не сокрушить,

Свята Софія, ясна й незрушима,

росте легендою в блакить.

27. III. 1935

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 119 – 120.