Терцини
Юрій Клен
Коли тебе сурма твоєї туги
покличе знов у рідний дальній край,
де ждуть тебе безчестя і наруга,
слова над пеклом Дантовим згадай:
«Per me si va nella citta dolente!»
«Сюди йдучи, в скорботу і відчай,
Надії мусиш знищити дощенту».
Гамуй, мандрівнику, смертельний жах,
коли в душі погасиш сірий день ти
і сонце змерхне в чорних небесах.
Нехай мовчазний і сумний Вергілій
тобі піде назустріч у степах
і в синій край Шевченкових ідилій
нехай веде до міст і дальніх сел,
де чисті весни й нам колись зоріли.
Вважай на магію страшну чисел:
ось пекло, це землі частина шоста,
а край зелених верб і пишних зел,
що скрізь його покрила вже короста –
останній в пеклі круг, дев’ятий круг.
О, фабрики й кремлі з людської кості!
Не спокій лагідний, – безладний рух,
де хаос в димі чорному регоче
і вбила хімія безсмертний дух.
Скляні, напівзакрижанілі очі
тих матерів, що власних немовлят
жеруть із голоду! О бенкет ночі,
що над землею стеле чумний чад!
О, мертвих тіл багряні гекатомби!
Що звалося «душа», «зоря» і «сад» –
все втиснуто в трикутники і ромби.
До пісні кожної, до всіх думок
рука диявола чіпляє пломби.
І ти, ти – лиш відірваний листок,
якого кружить невідома влада,
затягши в безсоромний свій танок
В дев’ятім крузі пекла чорна зрада
реве, роззявивши сто тисяч пащ,
шматує, рве, рокує на загладу.
З лобів тих пащ рогами сотні башт
ростуть і в морок зносяться високо,
а з башти кожної крізь пітьми плащ
тебе чатує невсипуще око…
Тікай, тікай і не життя рятуй,
а душу, й вийшовши в простір широкий,
вітай незнану долю, як сестру, й
вдихай у себе волі вихор п’яний,
чужі кущі і камені цілуй.
Зостанься безпритульним до сконання,
блукай та їж недолі хліб і вмри,
як гордий флорентієць, у вигнанні.
Та перед смертю дітям повтори
ту казку, що лишилася, як спомин
прадавньої, забутої пори.
як у грозі, у блискавиці й громі
колись страшну почвару переміг
святий Георгій в ясному шоломі…
І як дракон, звитяжений, поліг.
27. III. 1935
Примітки
В цій поезії вжито строфу, що нею писав Данте свою «Divina commedia», щоб підкреслити паралелізм: Дантове пекло – совєтизована Україна.
Все втиснуто в трикутники і ромби – порівняй у В. Сосюри: «Місто взяло в ромби і квадрати всі думки, всі пориви мої» (, 1923).
Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 120 – 122.