А може не вірші

Михайло Харишин

Пишу вірші, для чого сам не знаю

Кладу звичайні на папір рядки,

Свою, можливо, душу очищаю

Від прожитого мною за роки.

А може поділитись з кимось хочу

Печаллю, радістю, чи викласти думки

Про те, що вголос я сказать не можу,

І помагають тут вірша рядки.

А може просто сам з собою розмовляю,

Бо співрозмовника, мабуть, ще не знайшов,

Якому я відкрив би свої тайни,

І щоб без лишніх розумів мене розмов.

Хотів би, очевидно, розповісти

Про вічні почуття людські, земні,

І про розлуки, й про кохання чисте,

Про долю, Україну, про батьків.

А може хочу лише посміятись

Над черствістю, безглуздістю служак,

Над тими, хто лиш вміє догоджати,

Над посіпаками, що втрапили в підсак.

А може задаю собі питання,

Чи правильно у цьому світі я живу,

Чи Бога недаремно закликаю,

І де правдивий – в сні, чи наяву?

Напевно, накопичилось немало

В житті моєму за усі літа,

Тепер, мабуть, вже за тобою слово,

Чи вірно, що розкрив себе в віршах?

Що дарував так у віршованих строках

Моє маленьке, але добре серце,

А може і велике, і не добре, – все в рядках,

Судити вам, хто виграв в цьому герці.

28.03.2010, Кишинів