Осінь

Михайло Харишин

Багряне листя падає додолу,

За обрієм курличуть журавлі,

Поля пустіють, і дощити впору,

Та зорям спочивати в тишині.

Теплом ще землю сонце обнімає,

І літо бабине сріблинкою віта,

Кохання хтось своє наздоганяє,

Це осені приходить час, її пора.

Ах, осінь люба, осінь золота,

Тривожиш душу нам, наводиш думу,

Гучніше битись змушуєш серця,

Приносиш радість, позичаєш тугу.

Здавалося, забули назавжди,

Щемливе почуття у своїх грудях.

А ти – світанки, аромат трави

Даруєш знову, мила осінь, людям.

31.03.2010, Кишинів