Зимовий ліс

Михайло Харишин

Ліс зимовий мовчить, первозданна пора,

Весь закутаний снігом, немов спочиває.

Перехоплює подих дивовиж неземна,

Замиловує очі, серця розкриває.

Ліс зимовий не спить. Навкруги променять,

Заграють із морозом сріблясті іскринки.

Білим танцем у вічному вальсі кружлять

Й до землі припадають тендітні сніжинки.

Своє чудо з чудес відпускає зима:

Заволочені сосни блакиттю, їх скрипи.

Світло білих думок та розкута душа

Нас чекають. І снігу заснулого рипи.

29.05.2010, Кишинів