Злива

Михайло Харишин

Грім поряд грізно гуркотів,

Далеко блискавка мигтіла,

Зненацька вітер налетів

І землю вмить накрила злива.

Сховались люди від дощу,

Розкрили темні парасолі.

Краплини стукали по склу,

А ми лиш дякували долі,

Що дощ дозволив бути вдвох,

Долонями його відчути дотик,

Підняти зранений листок,

Забути враз про вічний клопіт.

Були лиш ми і дощ на світі,

І більш, здавалося, не треба,

Краплини зливи, немов діти

Приймали радо, просто з неба.

25.04.2010, Кишинів