Розлука

Михайло Харишин

Коли далеко я бував від дому,

У світ кидала доля на роки,

Ти забувала про дорогу, і про втому,

До мене, мов на крилах, линула завжди.

Тебе стрічав зазвичай на світанку,

Як не складалося б мені тоді,

Не спав, хвилини рахував до ранку,

Назустріч мчав при вранішній зорі.

Коли ж приходив знову час розлуки,

Ти плакала, і серце ранила мені,

Тоді я ніжно брав тебе за руки,

Тихенько витирав сльозинки на щоці.

Моя вікторія, печаль моя, відрада,

Щасливий, що зустрів тебе в житті,

Спасибі, що знаходила пораду

Мені в приємні, і не дуже, дні.

31.03.2010, Кишинів