Оновлення

Софія Малильо

Над гомони доріг, над полонин простори

(мене чарують знову рідні гори)

щасливим серцем лину в далину,

бо владно зве колиска верховинська,

звучить хоралом пісня материнська,

дитинства візію малює чарівну.

І знову, знов усе навколо зазвучало,

всім спектром райдуги в очах моїх заграло,

і ще ледь-ледь буття свою розкрило суть.

Живуть навколо любі рідні люди

і мужньо через час – чи травень, а чи грудень –

своє призначення, свій хрест важкий несуть.

В добро і доброту воскресла віра,

і відступила буднів бідність сіра,

і творчих радостей запрагнув дух.

Дивлюсь – навколо любі рідні люди.

Свобода нас до творчості розбудить,

і будем всі – сестра, і брат, і друг.

28/XI-1993.