Повернення. 2

Софія Малильо

Суворі гори, похмурі гори.

Зима надворі.

В туманах сивих дрімають звори.

Забуло сонце про наші гори,

забули й зорі.

Життя суворе у цьому краї,

гірській твердині.

Легкого хліба одвік немає

у цім прекраснім, та вбогім краї.

Одвік – і нині.

Зима надворі, і сніг навколо,

Що зразу й гине.

Якби ж хоч сонце морок збороло

та освітило гори навколо

й душу людини.

Низький уклін вам, гори дитинства,

рідні й могутні!

Була без вас мені стежка терниста,

та я вернулась в казку дитинства,

в дні незабутні.

Мене зустріли ласкаві люди

серць теплотою.

О рідний краю! Завжди і всюди

серцем, що палко пульсує в грудях,

буду з тобою.

14/XII-1993.