Вікопомне

Софія Малильо

І знову березень прийшов зимі на зміну,

душа Карпат жде радості – весни

і згадує Карпатську Україну,

ту, що за неї в бій ішли сини.

Вона була така ще беззахисна,

як тільки-но народжене дитя,

а вже над нею сила зла нависла

і зазіхала на її життя.

Нікому не було у тому небезпеки,

аби держава крихітна жила,

але близькі потуги і далекі

на неї йшли під прапорами Зла.

Вони її, державу юну, вбили,

злочинними руками задушили,

народ в ярмо вернули вікове,

та він її з любов’ю поминає, –

душа держави тої не вмирає,

душа її в ділах людських живе!

Знов Березень прилинув у Карпати.

Вже відболіли давні лиха-втрати,

і вже не треба смутку й нарікань!

Господь прислухавсь до благань народу,

вернув йому омріяну свободу

для праведних трудів і сподівань.

Мільйони їх, – мільйони незліченні

бороли за Вкраїну сили темні,

нам прокладали до Свободи путь.

Хай імена героїв благородних,

які боролись ради мрій народних,

у храмі Слави нашої живуть!

7/III-2006.