Закарпатський край
Софія Малильо
Закарпатський краю, земле таємнича!
Як дістатись нині до твоїх джерел?
Ген в пра-Україну генна пам’ять кличе,
звідки наших мандрів буйний вітер свище,
звідки дух наш злинув, як прудкий орел.
Там десь предки вперше огирів гнуздали,
брали у неволю дикий норов їх,
дужі конесили до рала підпрягали
й вільні перелоги вперто підіймали,
майбуття плекали під прихистком стріх.
Не відомо тільки, з-над Десни чи Бугу,
може, від дніпровських чи дунайських плес
понесли в час горя невимовну тугу,
йшли-шукали долю, хай не кращу, – другу,
поки не узріли вершини до небес.
Тут їх прихистили таємничі гори,
стали, мов на чати, сторожкі шпилі,
і злетіла дзвінко над нові простори
пісня-чарівниця, що недолю боре
і жене від серця смутку хмари злі.
Але пісня – піснею, а життя суворе
і жадає хліба, не лише краси.
Де ж його ростити, як довкола – гори?
Холод навівають непроглядні звори,
вільгістю невпинно дихають ліси.
І в серцях ще довго плакатиме туга,
кликатиме далі за течіями рік,
та вже не відпустять гір величні дуги
і политі потом піль вузенькі смуги,
й кості, що в цю землю вже лягли навік.
Тож пливтимуть звільна роки і століття,
ткатиметься важко канва тисячоліть.
Звичаї і мову заповівши дітям,
йтимуть покоління в ніч, де свіч не світять,
та цвістиме древня плодовита віть.
І даремно фатум ворожий – грізноликий
прагнутиме віть ту знищити дотла,
шарпатимуть хижо її чужі владики,
щоб забула-зрадила корінь свій великий,
для чужого плоду суцвіттями цвіла.
Ні, не зрадить русин священну пам’ять генів,
серцем прикипівши до горбистих нив.
У тім серці добрім, щирім і натхненнім
житимуть нетлінно скарби незнищенні,
що пращур-трипілець на віки творив.
Ще не раз від Сходу, мов прибій океану,
руський дух сягатиме карпатських берегів.
Древня павіть роду в стужах не зів’яне,
пронесе в прийдешність ймення полум’яне
й творчий дар любові, а не згубний гнів.
Тож квітуй в обіймах рідного народу,
краю наш прекрасний, руський споконвік!
Лихам не зламати вдачу твою горду,
не здолати духу невмирущу вроду,
поки плинуть води закарпатських рік!
20/I-1994.