Дорожнє

Софія Малильо

Дороги, вагони… І всюди – люди

з тривогами, болями й щастям,

і кожен доторк щось в серці будить,

бо в кожнім – щось від причастя.

Тобі дарують, ти даруєш –

радісно й щиро, небайдуже.

Несподівано душу відчуєш,

що, як ти, за щастям тужить.

І їй жадане не марнослів’я,

а добре слово, хай мимоходом.

Немов шмат хліба в часи безхліб’я,

воно попутників робить народом.

І дивишся, чуєш. Навколо люди,

життя, мов крутіж, їх кружить.

І добре тобі, і легко всюди,

коли ти до них не байдужий.

О рідні люди! Серцю відрадно –

чути вас, бачити, поряд іти.

Життя вчить мудро і безпощадно:

добра немає без доброти.

30/XI-1993.