Почуття
Софія Малильо
Природа почуттів так незбагненно дивна!
Коріння їхнє – в загадках душі.
Чого жадає в світі цім людина?
В чім творчості її невидимий рушій?
Потреби, – так. Тут відкриттів не буде.
Буття диктує: раз живеш – крутись!
Але чому тріпоче щось у грудях,
Коли із трелями злітає жайвір ввись?
А то вже – серця і душі потреба.
Того жадає палахкий наш дух.
Не можна нам без пісні, птаства, неба,
Краси-поезії, розлитої навкруг.
Не можна нам без радості – й печалі.
О, безумовно: і печалі теж.
В довічнім прагненні до ідеалів
Нерідко в них облуду й фальш збагнеш.
Чуття дарують нам безпам’ятне блаженство,
Вони ж нас кидають у вбивчий стрес.
За котрим з почуттів над нами верховенство?
Наскільки править нами інтерес?
Чом не завжди командує доцільність?
Чому безсилі аргументи знань?
В палкій жазі пізнати гармонійність
Ми натикаємось на частокіл питань.
О почуття! – джин творчості незримий!
Вони ж – і руйнівнича сила теж.
Знайди гармонію між розумом і ними –
Тоді й щасливим будеш ти без меж!
2/VI-1990.