Закладини Равиниці

Переклад Михайла Старицького

Справля свято [34] Лазар князь достойний

У Крушевцю, в своїм замці славнім,

Справля свято мученя Амоса;

Старшину поздоровляє з святом,

І листами всіх до себе просить.

От, зібралась старшина вся сербська –

Цар всіх рядом за столом сажає,

По шанобі і повазі в літах;

На чолі сідає сам князь Лазар.

Так сидять, вино кружляють добре…

Як вином жадобу вдовольнили,

Почали про се, про те розмову…

А ще входить Милиця цариця,

Легко входить на царську бесіду;

На цариці дев’ять пасів з злота,

Із-під шиї дев’ять ниток перлів,

А на чолі перішанів [35] дев’ять;

Поверх того – золота корона,

На короні дорогі три камні,

В темну й ніч неначе сонце сяють.

От і каже Лазові цариця:

«Господарю, славний княже Лазо!

Мені сором на тебе й дивитись,

А не то – до тебе промовляти;

Але що? – вже говорити мушу.

Що були тут Неманичі древні,

Й царювали аж поки їх стало,

Отже скарбу не збирали в купу,

А чинили задушниці з нього,

І звели монастирів багато:

Збудували вони пишний Дечан,

Пишний Дечан, вище Джаковиці;

Патріаршу понад Печем [36] рівним;

У Дрениці далі Девич білий,

І Петрову під Пазаром церкву;

Трохи далі Джурджеву Ступову,

Сопочани понад Рашку бистру,

Святу Тройцю на Герцеговині,

Церкву Яну у Старому Власі [37],

І Павлицю нижче Ядовника [38],

Студеницю нижче Бeрвeника [39],

Церкву Жичу вище Короновця,

У Призрені Параскеви церкву,

Грачаницю на Косовім полі –

То все їхні задушнйці вічні!

Ти ж сидиш на їхньому престолі

І збираєш тільки скарб докупи,

А не тратиш його в славу Божу.

Що ж нам всі ті запоможуть скарби

Чи в здоров’ї, чи в душі спасенні?

З них нічого–а ні нам, ні нашим!»

На те й каже Лазарь князь достойний:

«Чи чували, старшино вся сербська,

Як говорить Милиця цариця,

Що не ставлю задушниці й досі?

Одже стане Раваниця церква

У Ресаві, край Равана річки:

Маю скарбу, скільки буде хіті!

Дам підмури з олива всі литі,

Самі стіни викую із срібла,

Верх покрию золотом червоним,

Піднижу край перлами дрібними,

Поцвяхую дорогим камінням!»

Старшина вся підвелась на ноги

І цареві уклонилась в шану:

«Будуй, князю, на душі спасіння

й на здоров’я твоєму Степану [40]!»

Тільки Милош не підвівсь на ноги;

За столом сидить собі понуро,

Не встає і не промовить слова.

Як те вбачив Лазарь князь достойний,

Що той Милош не озвавсь і словом,

Зняв до его вина чашу злоту:

«Будь здоровий Милош-воєводо!

Дай і ти нам, яку хоч, пораду,

Бо я маю задушницю ставить!»

Схопивсь Милош од землі на ноги,

Здійма з чола пишний шлик китчастий,

І шановно уклонився князю;

Йому дано вина чашу злоту,

Чашу ту до рук приймає Милош,

Пить не п’є, а так мовля цареві:

«Хвала, князю, на твоєму слові,

Що ти хочеш задушницю ставить –

Саме час і другого не буде:

Візьми, князю, староставні книги

Подивися, що нам книги кажуть?

«Наступають вже часи остатні –

Мають турки наше царство взяти,

Мають турки царювати швидко!

Попустошать задушниці наші,

Знищать геть монастирі всі наші,

Розруйнують церкву Раваницю:

Олив’яні виймуть геть підмури,

Переллють на гарматові кулі, –

Будуть наші городи валяти;

Розберуть і стіни срібні в церкві,

Покують на вудила до коней;

Здіймуть з церкви золоту покрівлю,

Та й нароблють дукачів туркеням;

Геть рознижуть дрібні перли з церкви

На намисто для своїх коханок;

Повиймають дороге каміння –

На оздоби до шаблевих держал

І на перстні золоті туркеням».

Але слухай, славний царю Лазе:

Накопаймо мармору ми краще

І будуймо із каміння церкву;

То хоч турки й опанують царством,

А все наша задушниця буде

Нам служити аж до віку й суду, –

Бо з каміння буде завжди камінь».

Як почув те Лазар князь достойний,

До Милоша так покликнув зразу:

«Тобі слава, лицарю Милоше!

Тобі слава, на твоїй пораді,

Щира правда – твоє кожне слово!»

Примітки

34. Вь Сербії кожен рід має свого святого патрона, і в день його нарочито справля свято, от-як би ми святкуємо свої іменини. Одбувать таке свято зветься у сербів – славити свого святого.

35. Осібне сербське головне убрання, подібне щось до наших наміток,

36. Печ – по-турецьки Іпек; місто в старій Сербії, помешкання колишнього сербського патріарха.

37. Старий Влах – назвище полудневої частини Сербії.

38. Ядовник – назвище гори.

39. Бeрвeник – руїни старого замку коло Нового Пазару.

40. Лазар мав сина Степана, прозваннoro Вeликим; він опісля держав Сербію під верховенством турецьким.

Подається за виданням: Сербські народні діми і пісні / переложив М. Старицький. – Київ: 1876 р., с. 127 – 132.