Дума матері руської

Микола Устиянович

Ото дитинка! Як день божий красна,

Як лебідь біла, як зірничка ясна;

В синім єй очку небо вечеріє,

В рум’янім личку цвітка паленіє,

На чолі гладкім ум ся розвиває,

В серцю маленькім світ-утіха грає.

Над дитинкою сидить руська мати,

По сумнім личку, по журбі спізнати.

Сидить, склонившись, як берізка біла,

Над ягідкою й, руки опустила

Та й руську думку стихонька, злегенька,

З щирінькой. груді, з вірного серденька

До сну дитинці так любо, співає,

Мов то весною злегка повіває.

Невісто мила! Печальная мати!

Ой лиши з-руська дитинці співати!

Бо руська думка – сумний хрест на гробі,

А руська мова – сором на подобі,

А руське серце – туга степовая,

А руська доля – сирота німая.

Колись, хто знає, одкине добою

Син твій спросоння, занудить собою,

Занудить світом, заллє ся сльозами

І гадку пустить лісами, вітрами:

Бодай-то руської думочки не знати,

Серця не чути, долю переспати!..

Примітки

Вперше надруковано в газ. «Зоря галицька», 1848, № 10, с. 42 – 43, за підписом: «Николай з Николаева».

Під заголовком «Руська дума» і з рядом змін, які, очевидно, не належали автору, твір вдруге був надрукований у зб.: Поэзии Николая Устияновича, с. 3 – 4.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 422.