Туга

Микола Устиянович

Шумить вітер долами,

Сухим вітром іграє,

А над Дністра водами

Дитя цвіту шукає.

Шумить буря студена,

Гудить ворон і кряче,

А на полі дитина

Глядить весни і плаче.

Ходить, сквапно питає,

В вінчик жовтий лист в’яже.

Як яр згибла? – Не знає.

Чи поверне? – Не скаже.

«Ой поверне, дитино,

Але довго чекати,

Ой поверне, калино,

Но ще тяжко нуждати.

Як ся сонце оберне,

Небо ярев затліє,

З юга легот поверне,

Западовець огріє;

Бусьок сяде на хати,

Медвідь гавру розмече,

Пчілка почне гуляти,

Соловій защебече.

І злопотить крильцями,

І заведе піснь маю,

І розів’є думками

Нове життя по гаю.

Тогди ж блиснуть загони.

Цвіт землицю звінчає,

А природа в всі дзвони

Піснь воскресну заграє.

Тогди ж, дитя милоє,

Знайдеш цвіту доволі.

Нехай листя сухеє,

Та не блукай по полі».

Шумить буря студена,

Сухим листом іграє,

А над Дністром дитина

Такой весни питає;

Такой цвіту шукає,

В вінчик жовтий лист в’яже.

Як яр згибла? – Не знає.

Чи поверне? – Не скаже.

19 лютого 1850

Примітки

Вперше надруковано у газ. «Галичо-руський вісник», 1850, № 15. У кінці тексту зазначено дату написання: «19 лютого 1850».

Вдруге без змін надруковано у зб.: Поэзии Николая Устияновича, 1860 г., с. 20 – 21.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 430 – 431.