Побратимові в день імені єго

Микола Устиянович

Друже сердечний, красненький соколе!

Ти соловієм з руського серденька,

Як о дитині любящая ненька,

О руськім щастю плачеш і недолі.

Ти гаї наші, ріки, гори, доли

Будиш з немочі, даєш їм оченька,

Даєш їм голос, гарнії личенька,

І нас думати з ними вчиш поволі.

О Маркіяне! Коби ти весною

В силі, здоров’ї зацвів побратимам,

Щоби ми довго тішились тобою!

Щоби ти довго, соловію красний,

З душі руської співав руським синам

І о нас з гадков подумав си щасний!

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Вінок русинам на обжинки», 1847 р., ч. 2, с. 125.

Твір був написаний ще в 1836 p., під час навчання М. Устияновича у Львівській духовній семінарії, де в той час активно діяв гурток передової молоді, очолюваний М. Шашкевичем. Йому і присвятив цей вірш М. Устиянович. У автографі, який зберігається в ЛНБ, архів Народного дому, од. зб. 94, арк. 76, він мав назву «Прелюбезному другу нашому Руслану-Маркіяну Шашкевичу в день імені єго». Під текстом, крім самого М. Устияновича, стоять підписи ще кількох найближчих товаришів М. Шашкевича: Семена Плешкевича, Сильвестра Вербянського, Кирила Шепеги, Мелетія Романовського, Милорада Хризостома з додатком «и прочии», а також дата: «1836». У тексті автографа зроблено кілька правописних правок.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 415.