Піснь опришків

Микола Устиянович

Гей, браття опришки! Долийте горівки,

До ватри прикиньте ще дров;

Настрійте ми горло голоском сопівки,

А я вам співати готов.

Безпечні-смо, доки земля єсть зелена

І листям вкривається ліс;

По гущах і корчах, де сосна звалена,

В галуззях не знайде нас біс.

Як птицям свиріпим, так в скалах нам діри,

Спимо там спокійно до звізд;

Як сумрак найде геть на люди, на звірі,

Ми з наших вилазимо гнізд.

Барани з полонин дадуть нам печені,

Горівка на злую є страсть;

А грошей насиплють проїжджих кишені,

Поцілуя гуцулка нам дасть.

Бакуну принесем з угорськой границі,

Дігнати нас трудно конем;

Одежі дістанем з жидівськой крамниці

І жида до дверей приб’єм.

Де гори і бори, яруги скалисті,

Для наших там кріпость і дім;

Не страшний нам мадяр, як маєш що їсти,

Сльота нам не страшна і грім.

Веселімся, браття, ще докиля можем,

Не довго нам жити дадуть;

Як сніги нас здрадять, голови положим,

Не будем співати вже тут.

Примітки

Вперше надруковано у додатку до календаря «Перемишлянин. Місяцесловець достопам’ятностей народних на рік 1850», 1850, с. 46 – 47.

Твір є переробкою пісні з третьої дії відомої драми прогресивного польського письменника Юзефа Коженьовського (1797 – 1863) «Karpaccy górale» («Верховинці»). Ще за життя автора став популярною народною піснею.

Подається за першодруком.

Опришки – загальновживана назва учасників народно-визвольної боротьби проти феодально-кріпосницького гніту у XVI – першій половині XIX ст. на території Галичини, Буковини, Закарпаття. Широковідомі дії опришківських загонів під керівництвом О. Довбуша (30 – 40-х років XVIII ст.) знайшли своє яскраве відображення в народній творчості.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 431 – 432.