6. Бенкет у Красному

Сидір Воробкевич

Ой поставив козак Нечай

Три сторожі в місті,

А сам пішов до кумоньки

Щуки-риби їсти!

Дума народна

Вгамувались аж у Краснім,

Та в самі м’ясниці.

Добре справлять у ту пору

Гучні вечорниці!

Тутка й кума Нечаєва

Собі пробуває,

Цокотуха – вона чубів

Втішно привітає…

«Тут спочинем, друзі мої,

Шпаченко не ляже,

Він остався в Ворошівцях

На сторожі й скаже,

Коли нам до зброї взятись,

Коли пир зачати.

Ходім, братіки курінні,

до куми гуляти!

І у Краснім на сторожі

Стоїть хлопців много,

Там поставив я і Гинду,

Козака старого;

Як ворог ся ме зближати,

Має знак нам дати, –

Щоб гострою шабелькою

Гостей привітати».

Говорив так Нечай сивий,

Ус ся склонили –

Загриміли: «Жий, Нечаю!»

З усієї сили.

У тім Краснім радість, втіха

І кінця не має,

Все козацтво веселиться,

Гуляє, співає,

А що завтра з ними буде,

Бог хіба сам знає…

Бенкетує все козацтво,

Про завтра не дбає…

Ой у куми Нечаєви

Хата на помості,

Привітали там дніпрові

Миленькії гості.

Дума народна

Ой у куми Нечаєви

Кедровая хата,

Там гуляють нечаївці,

Наче орленята.

Викрутасом, вихилясом

Наш Нечай гуляє,

Підківками креше, дзвонить,

Землі не сягає.

«Кумко, любко і голубко

Дай коряк у руки,

Було тяжко, було важко

Нам всім до розпуки.

Дай напитись, щоб святая

Воленька настала,

Щоб згинули вороженьки,

Щоб кривда пропала!

Грай, кобзарю, нехай наше

Лихо усміхнеться». –

Старий шкварить, аж світлиця

У углах трясеться.

«Кумко, любко і голубко,

Потривай, погуляй,

Купить тобі черевички

Сивоус, наш Нечай!

Черевички сап’янові

За рубля, за рубля,

Ніхто з світа так не губить,

Як кума, коли гуля.

Купить тобі і намисто

Золоте, золоте,

Подаруй му твоє серце

Молоде, молоде»…

«Гарно граєш, Лукіяне,

Стривай, сивий брате,

Заслужив вже, кумко-любко,

Коряк в руку дати;

Підлий горло, кобзарику,

Ушквар ще одної,

Щоб і душа усміхнулась

В куми молодої».

«Ой у нашій хаті

Усі пелехаті,

Лишень тота гладка,

Котра наша матка,

Лиш тота хороша,

Котра повна гроша,

Лиш тота пишна,

Що має кума.

Ой внадився журавель

Та до наших конопель,

Журавель чубатий,

І довгоносатий;

А я тому журавлю

Бучком ноги поломлю:

Нехай він коноплі

Не толоче мені!

Хведоре, Хведоре,

Не дивися так з гори

І до мене ся горни,

До куми, до куми!

І зо мною потанцюй,

твоє серце подаруй!

Ой на горі монастир

Не побит, повен дір,

Там гуляли комарі

Й пишнокрилі мотилі –

А свекруха була муха,

А бояр сам комар,

А музика чвірінок,

Лиш біда, що борзо скочив

У траву, у траву

І оставив молоду.

У городі бурак, пастернак,

Ой унадився козак

В чужу гречку іти,

А куди? до куми!

Ой кум кумі рад,

Та завів куму в сад:

Се, кумонько, виноград,

А я тобі рад, рад.

Коровід, лобода –

Чия тільки молода:

Чи дякова, чи попова,

Ой чи наша мужикова.

Ой гоц! гоцака,

Молодая кума,

І хороша, чорнява,

Цокотуха ласкава.

Зеленіє пастернак,

Молодіє наш козак,

Бо кума молода,

Рум’яна, як ягода,

І білява і русява,

Милостива і ласкава,

І приємна, люба, мила,

Говірлива, жартівлива,

І русява і ласкава…

Кобза стара і дірява,

І гуде і бринить, –

Нема життя милішого

Як в куми, як в куми,

Гоц, гоц, іха, ха!»

«Гарно, славно, Лукіяне!…

Їх, ха, іха, ха…

Така воля, така доля

В запорожця, козака!»

Тим часом Шпаченка кварцяні драгони

Густо облітали, мов круки ворони,

Як падаль зачують… Всіх упень стинали,

До Красного міста нишком поспішали.

Там їх Калиновський у байраці ждав.

Про се нечаївці і слова не знали,

По Краснім-місточку співали, гуляли,

Їм навіть не спалось, на ум не впадало,

Що злая фортуна і лихо настало…

Примітки

коряк – чарка з кори або з дерева.

кварцяні = стале військо в Польщі, удержуване для „поточної” оборони з четвертої частини (кварти) доходу з королівських дібр. – Прим. О. Маковея.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 291 – 295.