Післяслово

Жарких М.І.

Готуючи цю веб-публікацію (19.08.2004 р.), я хочу зробити кілька доповнень:

1. Повний текст записок С.Герберштейна нині доступний у вебі на сайті "".

2. Московське видання трактату М.Литвина 1994 р., яке я не зміг дістати під час підготовки статті, нині теж доступне завдяки вебу (на сайті ""; на сайті "" доступний також український переклад). У 2003 році я надибав на цю веб-публікацію і тепер можу свої висновки із тими результатами, до яких прийшла Г.Л.Хорошкевич – автор вступної статті до книги.

Перш за все, слід відмітити, що ряд позицій збігається майже текстуально:

2.1. "Трактат не є подорожніми записками чи дипломатичним звітом. Це полемічний твір, який мав би прозвучати грізним попередженням для співвітчизників Литвина. Його праця – джерело не стільки з історії Російської держави чи Кримського ханства, скільки з історії суспільної думки Литовського князівства" (Передмова).

2.2. "Критика католицької церкви в трактаті Литвина укладається в рамки ранньої литовської реформації досить поміркованого напрямку" (вступна стаття "Михалон Литвин и его трактат").

2.3. "Критерієм для Михалона слугує Біблія, що було в дусі початкової реформації: слідування старим добрим звичаям є слідування Біблії, а погані нові звичаї є наслідком відмови від неї" (вступна стаття "Михалон Литвин и его трактат").

2.4. "Михалон – прибічник реформ, які зміцнили б Велике князівство Литовське. Його трактат – це спроба на короля та суспільну думку своєї країни з тим, щоб підвищити її обороноздатність як проти Кримського ханства, так і проти Російської держави" (вступна стаття "Михалон Литвин и его трактат").

Разом з тим у поглядах Г.Л.Хорошкевич є й деякі моменти, з якими хочеться посперечатись.

2.5. "Ідеалізована картина життя татар нагадує опис скіфів у Горація (Hor. III, 24, 9 – 24). Аналогічно чинить Михалон при зображенні москвитян і татар, беручи за зразок опис германців у Таціта" (вступна стаття "Михалон Литвин и его трактат").

На жаль, ці міркування не розвинені, але можуть послужити напрямними для подальшої роботи. Щодо ідеального життя татар, то я не бачу потреби відмовлятись від своєї точки зору, що тут джерелом була Біблія; щодо Таціта – треба скласти таблицю запозичень, а потім її аналізувати.

2.6. "Легенда про італійське походження литовців складає змістовну та аксіологічну вісь усього трактата […] Міф про італійське походження литовської шляхти становить ключ до всього трактата" (вступна стаття "Михалон Литвин и его трактат").

Я цієї осі не побачив. Вважаю цю легенду тільки епізодом, а не віссю.

3. Ще один приклад занадто прямолінійного використання тексту М.Литвина в якості джерела: "Про те, що це було колись не ординарне місто, свідчив ще в середині 16 ст. Михалон Литвин, котрий, маючи на увазі велич і розкіш руїн Торговиці, порівнював її з легендарною Троєю" [Шабульдо Ф.М. Синьоводська битва 1362 р. у сучасній науковій інтерпретації. – "Центральна Україна за доби класичного середньовіччя", К., 2003 р., с. 19]. А що насправді написано у Литвина ? "Так вважається [варіант перекладу: дкхто вважає], що й Іліон або Троя колись знаходились на київській території. Тут можна бачити пам’ятки, від яких нині збереглись підземелля, гроти, мармурові плити та залишки могутніх стін. Це давно покинуте, але досить зручне для проживання місце зветься нині Торговиця" (розділ 57). Тут М.Литвин гранично чітко вказує, що ототожнення Трої й Торговиці належить не йому, а якомусь іншому автору. Сподівають, що коли цього автора буде ідентифіковано, то виявиться, що й мармурові плити, і залишки могутніх стін – то все атрибути давньої Трої, котрі силою логічного мислення приписані до Торговиці. Тобто я вважаю, що опис Торговиці – запозичення книжних відомостей, а не виклад особистих спостережень.