Хроніка Биховця

Жарких М.І.

К.М.Мельник, вказуючи на цю хроніку як на джерело трактату Литвина, мала на увазі згадку про татарських баскаків, які управляли руськими замками. Такого твердження в хроніці нема, є тільки оповідання про баскаків, які збирали данину на Поділлі – поруч із категоричним твердженням, що ніяких замків там не було. Суцільне зіставлення тексту хроніки з трактатом показало, що ніяких спільних точок у них нема. Наприклад, цілком різними є відомості про Батия, Міндовга; в іншій редакції викладено легенду про походження литовців від римлян; не використано в трактаті докладні оповідання про Тимур-Кутлука, про спробу Вітовта завоювати Новгород і Псков, про битву з татарами в 1506 р. біля Клецька – про всі ці події в трактаті є лише побіжні згадки.

Оскільки вони цікавили Литвина, він безперечно подав би ширші відомості з хроніки Биховця, якби був з нею знайомий. З усього, що ми знаємо про Литвина, він постає людиною латино-католицької культури, яка мало обізнана з православно-руською культурою (а саме в її середовищі створена хроніка Биховця). Литвин дуже погано уявляє собі хронологію: наприклад, у нього римський флот, прибувши до Литви, застає там татарських баскаків. Автор хроніки Биховця мав правильніше уявлення: він вважав, що ці події розділені значним проміжком часу. Отже, трактат свідчить, що до появи хронік Биховця і Стрийковського у хронології литовської історії була повна темрява.

Тому я вважаю, що хроніка Биховця не була джерелом твору Литвина.