Античність у творі Литвина
Жарких М.І.
Античні географічні назви у Литвина зведені в наступну таблицю.
Таблиця 5. Античні та сучасні назви у М.Литвина
| Антична назва | Число § вживань | Назва 16 ст. | Число § вживань |
| Борисфен | 6 | Дніпро | 2 |
| Меотида | 1 | [нема] | 0 |
| Таврида, Таврика | 11 | Перекоп | 1 |
| Понт, Понт Евксинський, Понтійське море | 4 | Чорне море | 2 |
| Танаїс | 1 | Волга | 1 |
| Феодосія | 1 | Крим | 1 |
Як видно з цієї таблиці, Литвин залюбки вживає античні географічні назви, якщо вони йому відомі. З шести таких назв дві ототожнені ним помилково (Танаїс – не Волга; Феодосія – не Крим). Борисфен рішучо переважає над Дніпром, Понт Евксинський – над Чорним морем, Таврика або Таврида – над Перекопом. Варіанти назви Таврика й Таврида вживаються поперемінно, якоїсь закономірності в їх використанні я не помітив. Що саме було для нього джерелом античних назв – я не можу здогадатись; можливо, та сама "Хроніка Польщі" Меховського. Можливо, що ця справа буде розв’язана, якщо знайдеться джерело парадоксального і помилкового ототожнення Танаїсу з Волгою.
Окрім того, знайомство Литвина з античністю виступає в таких моментах.
1. Оповідаючи про Івана_3, Литвин відмічає:
"Столицю свою він прикрасив фортецею, збудованою з цегли, а свій палац кам’яними фігурами, подібними до Фідієвих" (§ 34, с. 27).
Думаю, що тут мались на увазі скульптури св.Георгія та св.Дмитра Солунського роботи Василя Єрмоліна 1462 – 1464 рр. – дуже рідкісний для Московії зразок круглої скульптури [37]. Порівняння з Фідієм сумнівне з фактичної точки зору, але добре вказує нам напрямок культурної орієнтації автора. Він знайомий з античним мистецтвом (звичайно, через посередництво якихось латинських праць).
2. Оповідаючи про південь України, він пише:
"Устя Дністра називається також Відовим (озером) від імені поета Овідія, який був засланий, як гадають, на цей берег Понту. Дехто вважає також, що Іліон або Троя знаходилась на київській землі [… у місці, яке зветься] Торговиця" (§ 57, с. 51).
Хто був цей "дехто", погляди якого поділяє Литвин – я не можу здогадатись (принаймні це не "Трактат про дві Сарматії" і не твір С.Герберштейна). Про цю могилу Овідія є оповідання в Лаврентія Мюллера (він буцімто її бачив), але його твір видано допіру 1585 р. [38]
Разом з тим слід відзначити, що "Трактат про дві Сарматії" Меховського не був настільною книгою Литвина: як суттєві елементи концепції, так і ряд дрібних деталей цих творів істотно різняться.
Таблиця 6. Розбіжності "Трактату про дві Сарматії"
та твору Литвина [39]
| № | Твердження | Литвин | Трактат про дві Сарматії |
| 1 | Походження татар | Від патріарха Авраама (6) | Від Чингис-хана (64) |
| 2 | Число володарів татар | 12 (6) | 4 (63) |
| 3 | Назва Танаїс | Танаїс – це Волга (6) | Танаїс – це Дін, Волга – окрема ріка (61) |
| 4 | Назва Феодосія | Феодосія – це Солхат (8) | Феодосія – це Кафа (90) |
| 5 | Походження Темір-Кутлука | невідоме: "Ніякійсь Темір-Кутлук" (9) | Темір-Кутлук – син Батия (64) |
| 6 | Засновник кримської династії | Ачи-Гірей (9) | Улан (89) |
| 7 | Оселення татар в Криму | Татар запросили греки для військової служби на феодальному праві, щоб відбивати напади литовців (9) | Татари під проводом Улана завоювали Крим (89) |
Число цих порівнянь можна продовжувати, але видно й так, що як в концепції, так і в деталях виклад Литвина не залежить від "Сарматії". Слід зауважити, що зміни, внесені Литвином, не збільшують, а зменшують обсяг фактичних відомостей "Сарматії", тобто у Меховського ряд моментів викладено точніше і ближче до істини, ніж у Литвина. Це ми бачили як на прикладі історії Московії, так і на прикладі татар.
Примітки
37. Про ці скульптури написано в "Истории русского искусства" (М.: 1957 р., т. 1, с. 122). Вони призначались для Фролівської (Спаської) башти Кремля, не для князівського палацу в стислому значенні слова.
38. Мыцык Ю.А. Записки иностранцев как источник по истории Украины. – Дп.: 1981 г., т. 1, с. 13 – 14.
39. Після цитат вказані сторінки використаних видань: "Мемуары" – для Литвина, видання 1936 р. для "Трактату".