Прото-Герберштейн
Жарких М.І.
Я вважаю, що ці результати можна пояснити, тільки припустивши існування якогось спільного джерела, причому трактат Литвина стоїть до цього джерела ближче, ніж твір Герберштейна. Що б це могло бути?
Ми не маємо ніяких підстав припускати, що в Литві в 1 половині 16 ст. був складений якийсь географічний твір, який до нас не дійшов, але який відбився в розглядуваних творах. Герберштейн рішучо не мав ніяких підстав не згадати його, якби він існував.
З приводу келихів на обіді у московського князя слід зауважити, що хоча В.Миколаєвич був послом у Москві в 1538 р., але на той час великому князеві було лише 8 років і він парадних обідів на честь послів не давав. На той раз литовських послів пригощали бояри від імені великого князя, а бути на пиру з боярами – далеко не те саме, що на пиру з князем. Тому дане місце у Литвина, хоч і виглядає як особисте спостереження, може мати літературне походження; джерелом його міг бути Герберштейн, який справді бував на обідах великого князя Василя_3.
Тому я припускаю, що цим спільним джерелом, яке я називаю "прото-Герберштейном", був той-таки Герберштейн, але не в тому канонічному вигляді, як він віддав свою працю до друку в 1549 році, а у вигляді чорнових підготовчих записів для неї. Що такі підготовчі записи Герберштейном велися – це однозначно випливає із самого змісту його книги, перенасиченої дрібними деталями і прямими виписками з московських письмових джерел. Ясно, що все це не могло відтворюватись з пам’яті, що Герберштейн планував написати книгу про Московію ще під час своєї першої поїздки до Москви і записував матеріали до неї.
Інша справа – що такі чорнові рукописні матеріали Герберштейна поки що не виявлені (принаймні автори коментарів до видання 1988 р., які знають про Герберштейна рішучо все, нічого про них не згадують). Як могли ці чорнові матеріали потрапити до Литвина ? Пригадаємо, що Венцлав Миколаєвич (евентуальний автор трактату) розпочав службу на дворі Ольбрахта Гаштольда як його секретар (1526 р.) [47]. Коли в 1534 р. Гаштольд став канцлером великого князівства Литовського, він забрав і Миколаєвича до державної канцелярії. Герберштейн був добрим знайомим та особистим приятелем Ольбрахта Гаштольда, підтримував знайомство з ним під час кожного свого приїзду (вони бачились принаймні в 1529 р. [48]). Тому я припускаю, що під час однієї з цих зустрічей Герберштейн показав Гаштольдові начерки своєї книги, а той зацікавився ними і наказав їх переписати для себе. Можливо, цей наказ був адресований саме Миколаєвичу, як секретареві Гаштольда та знавцеві латини. У такий спосіб Миколаєвич міг познайомитись з "прото-Герберштейном" і потім використати його для свого трактату.
Що саме містилось у "прото-Герберштейні" ? Безперечно, там містились описи московських звичаїв, татарських звичаїв та якийсь опис України (ним ми займемось окремо). Але в ньому не містилося ніякого опису Литви, тому що з цією частиною книги Герберштейна ніяких спільних точок у Литвина нема. Також можна здогадуватись, що в ньому не містилось дорожника, який займає дуже поважне місце в творі Герберштейна.
Звичайно, ми не можемо відновити план "прото-Герберштейна" у зв’язку з тим, що обидва наші віконця в це джерело показують повну неузгодженість щодо послідовності уривків. Але таку перекомпоновку міг здійснити і сам Герберштейн під час остаточної обробки своїх записів, подібно до того, як він перекомпонував звістки Меховського.
Що ж до джерельної вартості "прото-Герберштейна", то його звістки мусять аналізуватись окремо, особливо в тих випадках, коли у двох авторів маємо прямо протилежні твердження на одну й ту саму тему (скажімо, п’янство у Московії). В цих випадках ми не маємо підстав віддавати перевагу жодному з авторів, тенденційність та суб’єктивізм яких часто просто впадають у вічі.