30.04.1991 Стронцій і плутоній у Києві
Анатолій Оставненко, Віталій Чумак, Владислав Остапенко, Поліна Бєлоусова
Публікується вперше
В умовах промислово-міської агломерації за досить низької щільності забруднення бета- і гамма-випромінюючими радіонуклідами, негативний вплив цезію-137 і стронцію-90 на людину зведено до мінімуму. Це пов’язано, з одного боку, з тим, що тут практично відсутнє виробництво таких надзвичайно важливих (з точки зору накопичення радіонуклідів) продуктів, як молоко і м’ясо, і з другого боку, – нижчими значеннями коефіцієнтів накопичення цезію і стронцію рослинністю порівняно з районами Полісся. Фактичне визначення вмісту цезію в організмі жителів Києва свідчить, що цей шлях опромінення характеризується досить низькими дозами – на рівні одиниць мілібер на рік. І цей вид впливу порівняно просто контролюється і регулюється.
Водночас наявність у грунті на території Києва поряд з цезієм і стронцієм таких важливих довгоживучих нуклідів, як плутоній і америцій, вимагає їх ретельної гігієнічної оцінки з точки зору можливого надходження в організм через органи дихання з часточками пилу.
Підвищене пилездіймання обумовлено густою мережею транспортних артерій та інтенсивним рухом, а також аеродинамічною тягою між висотними спорудами і слабким озелененням у ряді мікрорайонів.
Вивчення вмісту природних і штучних радіонуклідів в об’єктах природного середовища на території УРСР проводилося фахівцями Центру екологічних проблем АН УРСР і ВГО «Північукргеологія» задовго до аварії на Чорнобильській АЕС. Перші результати щодо аномальної поведінки цезію і стронцію в біологічних ланцюжках Поліської зони України, було отримано у шістдесяті роки. У 1982-1985 рр. масштабне картування забруднення території України виконувалося вже за комплексом техногенних елементів. До 26 квітня 1986 року регіональний геохімічний фон плутонію на території України, що сформувався при глобальних випаданнях, був відносно рівномірним і становив 0,5 мілікюрі на квадратний кілометр (мКі/км кв.).
Відносна частка ізотопів плутонію в радіоактивній хмарі викиду ЧАЕС у південному напрямі, на шляху проходження якої опинився й Київ, значно вища, ніж у «північному» і «західному» слідах. Ураховуючи недостатню вивченість забруднення території Києва плутонієм і його роль у формуванні доз внутрішнього опромінення, незалежна корпорація радіоекологів «Протій» 1990 року безплатно, на кошти науково-технічного кооперативу «Радіоеколог» (Не плутати з т.з. малим підприємством “Радіоеколог”, очолюваним В.З.Ейдліним. – Прим.авторів.), провела роботи щодо оцінки забрудненості грунтів Києва ізотопами плутонію-238, 239, 240, стронцію-90 і відповідних доз опромінення населення.
По рівномірний мережі 1,51,5 – 22 кілометри було взято 200 проб грунтів. Проби бралися з відкритих цілинних ділянок, конвертом, на площі 0.25 квадратного метра з глибини 0-5 сантиметрів. Радіохімічне виділення і визначення плутонію проводилося за методиками, затвердженими Держкомгідрометом СРСР. Результати робіт наочно відображено на карті. Через низку причин складена у січні 1991 року карта забруднення Києва ізотопами плутонію з великими труднощами змогла пробитися на шпальти преси лише тепер.
Карта щільності забруднення Києва плутонієм-238, -239, 240.
Щільність забруднення плутонієм грунтів у межах Києва вкрай нерівномірна. Площадкові параметри зон і ділянок забруднення обумовлено насамперед шорсткістю поверхні (рельєф, висотні споруди, розташування вулиць і транспортних артерій тощо), вітровою і дощовою діяльністю, ландшафтно-геохімічними умовами поверхні і коливаються від сотень метрів до 3-4 кілометрів у поперечнику. 30 квітня 1986 року під час проходження радіоактивної хмари утворилося 4 розгалужених струменистих переривчастих «сліди» завширшки до 3 кілометрів з щільністю забруднення плутонієм 15-30 мКі/км.кв. і стронцієм-90 – 0.4-1.0 Кі/км.кв.
Ці сліди зафіксовано по напрямках: Святошино – Софійська Борщагівка – ВДНГ; Виноградар – Корчувате; Оболонь – Березняки, Троєщина – Червоний Хутір.
2 травня 1986 року шляхом осідання і вимивання радіонуклідів дощами в межах Києва сформувався ряд «плям» площею до 5 квадратних кілометрів з щільністю забруднення плутонієм 20-40 мКі/км.кв. і стронцієм-90 – 1,0-1,5 Кі/км.кв. В окремих аномальних точках, площею десятки, рідше сотні квадратних метрів (Пуща-Водиця, Поділ, Троєщина, Березняки) щільність забруднення може досягати 100-200 мКі/км.кв. (0.1- 0.2 Кі/км кв.), стронцієм-90 – 3-5 Кі/км.кв., цезієм-137 – 5-10 Кі/км.кв. Ряд точок з аномально високими концентраціями плутонію та інших радіонуклідів пов’язано з миттям наприкінці квітня-травня 1986 року автомобілів, що прибули з близької зони Чорнобильської АЕС. Певні корективи у зміну геохімічного поля на території Києва вніс комплекс робіт, пов’язаний з дезактивацією місцевості.
Характерно, що розподіл цезію-137, стронцію-90, ізотопів плутонію на території Києва, збігаючись у регіональному плані, мають ряд локальних розбіжностей, іноді досить суттєвих. Почасти це зумовлено фракціонуванням радіонуклідів при проходженні хмари, однак більшою мірою пов’язано з їх відмінностями в геохімічних властивостях, виявлених у післяаварійний період.
Протягом найближчих десятиліть щільність забруднення грунтів досліджуваної території альфа-випромінюючими радіонуклідами зростатиме за рахунок бета-розпаду плутонію-241 (період піврозпаду 14 років) і його перетворення на альфа-випромінювач америцій-241 (438 років).
У контексті прийнятого Закону УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р., попередні дані про забруднення верхньої зони геологічного середовища Київської промислово-міської агломерації (грунти, донні відкладання Київського і Канівського водосховищ, поверхневі і підземні води) дають змогу зробити висновок про те, що територія Києва становить район інтенсивного радіоекологічного забруднення дозоутворювальними радіонуклідами ЧАЕС і за існуючою концепцією належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Можливі дози опромінення населення, обумовлені наведеними вище рівнями радіоактивного забруднення плутонієм грунту, істотно залежатимуть від концентрації пилу в повітрі на цих територіях. В умовах міста вміст пилу в атмосферному повітрі коливається в межах кількох сотень мікрограммів на кубічний метр. При роботах, пов’язаних з використанням техніки, концентрація пилу може досягати десятків міліграмів на кубічний метр. Можливі дози опромінення, що відповідають перебуванню людини в таких умовах упродовж 10 годин на добу щодня протягом року, становитимуть від менше одного до десятків мілібер на кісткову тканину, що в перерахунку на ефективну дозу обумовить ще нижчі значення. Уточнені оцінки можна отримати при проведенні конкретних експериментів на забруднених територіях.
Водночас попри відносно невеликі дози, отримувані населенням Києва тепер, не можна нехтувати наслідків того радіаційного впливу, якого зазнало населення в перші тижні після аварії. Головним чином це стосується опромінення щитовидної залози радіоактивним йодом. Незважаючи на надзвичайну важливість цих даних, вони досі киянам невідомі. З’ясування доз опромінення щитовидної залози жителів Києва дасть змогу оцінити збитки, завданні здоров’ю кожної людини, і розробити комплекс заходів медичного і соціального захисту потерпілих.
Для того, щоб знизити ризик негативного впливу, передусім довгоживучих радіонуклідів ЧАЕС, корпорація «Протій» на базі одержаних даних уже зараз веде науковий пошук і виробниче випробування раціональних методів екологічного захисту населення Києва і підвищення безпеки його життєдіяльності. Тут необхідно розробити особливі умови проживання і господарської діяльності, провести велику пропагандистську роботу щодо розвитку в населення високої «радіоекологічної» свідомості, треба повністю переоцінити рекреаційні можливості цієї території.
Про все вищесказане поінформовано Раду Міністрів і Верховну Раду республіки.
Ураховуючи рідку мережу дослідження території Києва на радіонукліди плутонієвого ряду (210 проб) і попередній характер висновків про її забруднення, Радою Міністрів було прийнято рішення про оперативне виділення з резервів асигнувань на середньомасштабні дослідження в розмірі одного мільйона карбованців на 1991 рік. Виконання робіт доручено виробничому геологічному об’єднанню «Північукргеологія» ГоловКМУ «Укргеологія» із залученням інститутів АН УРСР. Передбачені дослідження – це перший етап у розробці реальних заходів щодо ліквідації довготривалих наслідків аварії на ЧАЕС, так би мовити, точний діагноз, без якого кваліфіковане і комплексне лікування території Києва неможливе. По завершенні програми робіт буде подано ряд рекомендацій і пропозицій.
0публікована корпорацією «Протій» у «Вечірньому Києві» 1 жовтня 1990 року карта забруднення цезієм-137 житлових кварталів, промислових зон і територій Києва, як показали подальші публікації аналогічних матеріалів, виконаних іншими організаціями («Київська правда» від 6 березня 1991 року), принципово від них не відрізняється.
Непрямими методами (за співвідношенням вмісту плутонію і церію-144 у грунтах) корпорацією «Протій» було передбачено наявність окремих точок на території Києва з концентраціями плутонію понад 0,1 Кі/км.кв. Подальші прямі визначення концентрацій плутонію в грунті повністю підтвердили розрахункові значення.
Автори просять належний їм гонорар використати для зміцнення матеріальної бази незалежної газети столиці України.
«Протій» – незалежна громадська організація, мета якої – об’єднання всіх інтелектуальних і високопрофесійних сил республіки для вироблення концепції проживання на території України, яка зазнала екологічного лиха. Кожному громадянинові України безплатно надається інформація про забруднення радіонуклідами і важкими металами грунтів і води з місці його проживання.
За прямими договорами «Протій» проводить дослідження, незалежну експертизу і радіаційний контроль як на території України, так і за її межами (Семипалатинський ядерний полігон, Нововоронезька АЕС, Білоруська РСР, Північний Кавказ та ін.).
Прибуток від діяльності корпорації використовується для фінансування спеціальних науково-технічних та соціальних програм і розвитку лабораторної матеріально-технічної бази. Адреса корпорації незалежних радіоекологів України: вул. Пушкінська, 9, тел. 228-24-53.
Вечірній Київ, 1991 р., 30.04, № 83 (14198).