Угорщина

Міжнародне становище Угорщини. Світова війна виснажила державні ресурси Угорщини і майже зруйнувала її фінанси. Відомі всім внутрішні події, румунська окупація і врешті Тріанонський мир, що позбавив Угорщину найбагатійших її країв, довели цю державу до цілковитого упадку. Втративши всяке значіння як активний чинник міжнародної політики, зруйнована економічно, оточена державами, яким дісталися території, що до війни входили в склад земель Корони св[ятого] Стефана, державами, які ставляться вороже до Угорщини через побоювання з її боку військового наступу, – Угорщина змушена всю свою зовнішню політику звернути в такому напрямі, щоб зменшити тяжкі умови Тріанонського миру, а в першу чергу вийти з свого ізольованого становища і найти собі союзника. З цею метою вживаються заходидля зближення з Польщею, робляться також кроки до зближення з Австрією. На перешкоді до цього останнього стоїть питання територіяльне, таке болюче для обох держав. По Тріанонському трактату Угорщина має віддати Австрії частину своєї території, заселеної австрійцями (німцями), т[ак] зв[ану] Західну Угорщину. Угорщина не хоче зріктися цеї области і шукає иншого виходу. З цього приводу в останні часи угорським Міністром закордонних справ п[аном] [Gusztáv’ом] Gratz’ом велися в Відні переговори, але без жодних наслідків.

Угорщина також старається ослабити Чехословаччину і веде агітацію між словаками та між карпацькими українцями, обіцяє їм найширшу автономію, а навіть не від того, щоб відокремити їх як осібну державу. Але на перешкоді всім тим заходам стоїть Антанта, а тому центр зовнішньої політики Угорщини полягає в тому, щоб, як зазначено вище, зм’ягчити умови миру, та цього можна сподіватися лише по ратифікації мирового договору; тому Угорщина прикладає всі зусилля, щоб придбати собі якнайбільше прихильників серед націй, що мають представників в Союзі Народів. Щодо держав Антанти, то спершу загальна опінія зверталася в бік Англії, потім з’явилася орієнтація на Францію. Коли ж надії на цих двох могутніх членів Антанти не здійснились, повстала дезорієнтація, і Угорщина зайняла політику очікування. Велику тривогу викликав договір між Італією і Югославією в Рапалло, яким впорядковано спільні кордони тих держав і покладено основу зачіпно-відпорного союзу проти Угорщини. В останні часи Міністр закордонних справ Угорщини так з’ясував головні точки свого програму: оборона Угорщини перед небезпекою нападу з боку російських большовиків, порозуміння з сусідніми державами, з якими Угорщина бажає жити в згоді, і тіснійший зв’язок з державами Антанти.

Становище Угорщини в російському питанні. Відносно справ б[увшої] Росії взагалі Угорщина не виявляє особливого інтересу, через те, що вся її увага звернена на поліпшення власної долі, яка безпосередньо не залежить від ходу події на Сході Европи, розуміється, якщо викинути можливість наступу большовиків на Західну Европу. Антибольшовицьким російським групам симпатизується постільку, поскільку ними ослаблюються большовики. Самі ж ці групи в Угорщині не користуються значними впливами, про що свідчать між иншим і невдачі зроблених в свій час денікінцями спроб використати протибольшовицькі настрої Угорщини. В великій мірі це треба віднести на кошт того, що Угорщина дуже добре орієнтується в східноевропейському питанню взагалі, а в українському зокрема. Доказом цього може служити пояснення впливовими політиками Угорщини денікінських і врангелевських невдач тими ж причинками, якими ми й самі ці невдачі пояснюємо.

Відношення до України. Відношення до України дуже прихильне, уважне і повне співчуття. Наші представники в Угорщині, і раніш і тепер, підкреслюють в своїх докладах, що відношення України з боку Уряду носить характер визнання не тільки «де-факто», але і «де-юре», бо цілим рядом актів і фактів угорський Уряд трактував нашу дипльоматичну Місію, полонених, військових і цивільних так, як би Україна була визнана ним вповні. Розуміється, заявити офіціяльно про таке признання Угорщина поки не могла і не може. Мало в якій другій державі до нас ставляться так делікатно і так старанно уважно виконують звичаї міжнародних дипльоматичних зносин, як в Угорщині. Угорський Уряд завше йде назустріч нашій Місії, а наш представник користується у неї великою увагою і пошаною.

Представництво Західної Області (Сх[ідна] Галичина) угорський Уряд перестав визнавати з 1-го січня б[іжучого] р[оку] і воно мусило виїхати з Угорщини. Угорський Уряд заявив також що ніяких українських представництв, крім дипльоматичної Місії УНР, він не визнає. Таке ж прихильне відношення до нас виявляється з боку преси, а також мадярського громадянства.

Зараз в Угорщині все суспільство звертає очі на Україну. Преса постійно підкреслює героїчну визвольну боротьбу українських повстанців, що одні тільки й лишилися активними супротивниками російських большовиків. В цьому прихильному відношенню до української справи не заважає та агітація, яку нишком ведуть тепер проти нас в Угорщині російські чорносотенці та врангелевські недобитки, що в останні часи все більш і більш наїзжають в Будапешт.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 133-134.