Справоздання губерніяльного комісара від 26 квітня 1919
місто Тинно
З джерел напівофіціяльних, а ще частіш з приватних виходять чутки, що нібито на Київщині, Полтавщині та інших місцевостях вибухають повстання селян й робітників проти російських большевиків. Часом в тих чутках зазначається якими засобами провадиться боротьба, хто керує повстанцями, з яких сил складаються кадри їх і взагалі що робиться в тилу ворога. Повстанці, на яких роблять впливи під різними лозунгами їх проводирі (наприклад, рознеслась чутка, що повстанці на Полтавщині обрали Гетьмана), майже непоінформовані про завдання існуючого уряду Української Народної Республіки. Але оскільки такі чутки, а особливо які виникають з приватних джерел відповідають дійсності сказати напевно трудно. Між тим справа боротьби з ворогом була би цілком успішною, коли би уряд, знаючи дійсне становище в тилу большевиків і своєчасно констатуючи співчуваючий Директорії настрій тої частини населення, яка активної участи в повстанні не бере, розпочинав відповідні військові операції, аби спільними зусиллями ліквідувати війну. Крім того, велику вагу мало би й те, коли би ми знали чим саме уряд республіки не задовольняв ту більшу частину населення, яка при наступі большевиків негативно поставилась до оборони Вітчизни, бо, певно, що з приходом большевиків вона так чи інакше реагувала за для здійснення своїх бажань. І от, виданням відповідних законів, не порушаючи будування держави, можна було би прихилити до себе й тую частину населення.
Все вищезазначене наводить на думку, що в інтересах планомірної боротьби з большевиками необхідно використувати їх тил, себто треба організувати регулярну збірку через окремих агентів відомостів, як будуть потрібні для того чи іншого моменту, в масштабі площі України, захопленої большевиками. Виконання цього завдання слідувало б доручити губерніяльним комісарам, кожному по своїй губернії, які будуть давати агентам вказівки до кого й куди їм треба звертатись на містах, а одержуючи від них доклади про поїздки, будуть завше в курсі життя доручених губерній, що значно полегшить адміністраційну роботу по поверненні після евакуації. Як вже зазначив вище, збірку відомостів будуть робити окремі агенти, що тимчасово рахуватимуться на службі при комісаріаті. Щоб не було перерви в регулярному одержанні відомостів необхідно, аби агенти посилались на міста кожнодневно з тим що коли прибуде перший, поїде останній. Таким чином, наприклад, для Київщини потрібно не менше восьми чоловік агентів. Повернувшись до губерніяльного комісара, агент робе доклад в писаній формі про свою поїздку, який в копії посилається в Міністерство, а коли буде мати громадське значення, то весь або частиною оголошується в пресі. Аби не було зловживань з боку самих агентів, доклади одного з них можна перевіряти через другого від’їжджаючого. Що торкається платні агентам, то її можна було би видавати окремо за кожний представлений доклад по 500 – 1 500 карбованців в залежності від вартості докладу. При поїздках агент, крім добових коштів, одержує ще підотчотний аванс на подорож.
Докладуючи про це, маю за честь прохати Вас, пане Міністре, коли Вами буде ухвалена думка про організацію регулярних рейсів агентів в місцевості захоплені большевиками, відкрити мені для переведення цього завдання по Київщини кредит на Рівненську скарбницю в кількості 50 000 карбованців.
В[иконуючий] об[ов’язки] губерніяльного комісара Статників
Оригінал Міністру внутрішніх справ, машинопис
ЦДАВО України Ф. 1092. – Оп. 2. – Спр. 57. – Арк. 1.