Королева Анна, таємниця імені

Луняк Євген

Розповідь про загадкову королеву Анну можна було б вважати закінченою, якщо не згадати про ще одну таємницю її життя – таємницю її імені. Під яким же ім’ям жила у Франції ця непересічна жінка? Здавалося б відповідь лежить на поверхні питання. Майже всі історичні джерела називають її саме Анною. Але відкриття єзуїта Менестріє поставило перед науковою громадськістю, крім питання про місце поховання королеви, проблему її другого імені – Агнеса. За твердженням Менестріє, саме під таким іменем вона була похована в абатстві Вільє. Загалом історики поділилися на два табори – прихильників і противників концепції дослідника-єзуїта.

Серед тих, хто підтримали тезу Менестріє про те, що у Франції Анна могла користуватися ім’ям Агнеси, можна назвати Лобанова, Сент-Емура, Небелюка. Зокрема Лобанов припускав, що інше ім’я Анна могла взяти при переході з православної віри в католицьку, що, очевидно, відбулося після великої схизми 1054 р. Інакше б вона тлумачилася духовенством і підданими як єретичка [117]. Противниками того, що Анна мала ім’я Агнеси, виступили укладачі «Gallia Christiana», Ботьє та ін. Але здебільшого історики лише наводять аргументи обох сторін, не схиляючись на той чи інший бік.

Більшість дослідників сходяться на тому, що немає жодного документу, де Анна була б названа Агнесою. Єдине, мабуть, виключення тут складає грамота дана в 1060 р. абатству святого Дионісія (Сен-Дені), де міститься «Signum Agnae reginae» («підпис Агни королеви»). Цей документ був опублікований князем Лобановим [118]. Проте, наскільки можна співвідносити імена Агна та Агнеса, чи правильно зрозумів дослідник написання імені, чи не потрапила до імені помилка у букві з вини перепищика тощо? Ці питання залишаються відкритими.

Сент-Емур простежує пряму закономірність Анна – Агна – Агнеса [119].

Спростувати ймовірність зміни імені Анною, як і зворотнє, зараз неможливо. Імена часто змінювали при переході в іншу віру (наприклад, Ярослав – Георгій, Інгігерда – Ірина тощо) або при прийнятті чернецтва. Але більшість фактів свідчать, що у Франції жінка користувалася саме ім’ям Анна. Тож наскільки можна довіряти гіпотезі Менестріє, що дружину Генріха І звали Агнесою, сказати важко.

До речі, саме в цей час поряд існував монархічний шлюб людей, що мали якраз ці імена – німецького короля Генріха ІІІ, згодом імператора, та аквітанської герцогині Агнеси. Хоча припущення, що в абатстві Вільє могли б якимось чином опинитися рештки саме цієї жінки, померлої в 1077 р. в Римі, малоймовірне.

І вже в якості курйозу розглянемо ще два варіанти імені запропоновані в книзі історика Мезере ХVІІ ст. На ілюстрації до розповіді про Анну тут вміщено портрет молодої жінки, обведений широким колом, на якому міститься напис латиною «ADELAIS. REGINA. FRANCIE. HENRICI. I. R. V.», що означає «Аделаїс (Аделаїда) – королева Франції. Генріха І короля дружина (R[egis] U[xor])».

Чому в книзі Мезере, де жодним словом не згадано, що Анна могла мати інше ім’я крім свого, міститься малюнок, де вона названа Аделаїдою? Між іншим, ім’я Аделаїда, яке має цілу низку похідних форм (Адельгейда – Адель – Алоїза – Аліса – Еліза), було дуже популярним в ті часи. Наприклад, його носили бабця, мати, сестра та дочка Роберта ІІ, Генріхового батька. Тож можливо, ілюстратори просто вставили портрет близької родички Генріха І, сплутавши його з Анною. Також, слід зазначити, що ім’я Аделаїда мали перша дружина Рауля де Крепі, його рідна сестра та дочка від першого шлюбу. Це теж могло стати причиною невідповідності при створенні книги. Наприклад, знаючи, що Анна була дружиною Рауля де Крепі, а в хроніках також згадується його дружина Аделаїда, люди, котрі працювали над оформленням книги, гравери, створили даний малюнок, який повністю не узгоджується з текстом Мезере. Зазначимо також, що Аделаїдою звали дружину Генріха І Англійського, який жив приблизно в ту ж епоху. Хоча можливість, що оформлювачі переплутали дружин французького та англійського короля, малоймовірна. Тож ім’я Аделаїда щодо Анни в книзі Мезере можна списати на рахунок типографської помилки.

Крім цього, під означеним малюнком є напис французькою «Avine d’Esclavonnie 2. Espouse du Roy Henri.I.» («Авіна Есклавонська, друга дружина короля Генріха І»). Згідно з гіпотезою, висловленою автору цих рядків київським книгознавцем Володимиром Миколайовичем Коленком, ім’я «Авіна» також є результатом друкарської помилки, коли при наборі типографського шрифту, літера «N» була передана двома літерами «VI». Тож ім’я Авіна – це неправильно подане ім’я Анна, яке, до речі, двічі вказується під цим малюнком.

Примітки

117. Labanoff de Rostoff Alexandre. Récueil de pièces historiques… – С.ІХ.

118. Ibid. – Р.21.

119. Saint-Aymour Caix de, vicomte. Une princesse russe… – Р.114-128.