Рік народження Анни Ярославни
Луняк Євген
Зараз немає жодних певних свідчень, які могли вказати нам рік народження Анни, крім вже кількаразово згаданої звістки Татищева. Як не дивно, щоб визначити приблизний час її народження, нам необхідно звернутися до всіх відомих свідчень про одруження руської княжни та французького короля й проаналізувати їх у контексті звичаїв того часу та відомої інформації про родину великого київського князя.
В 1018/1019, точний рік встановити важко, Ярослав Мудрий одружився з дочкою шведського короля Олафа Шетконунга (Скотконунга) та ободридської княжни Астрид Інгігердою. Приблизний час цього шлюбу можна визначити на підставі фактів, які свідчать про те, що восени 1018 р. дівчина мала вийти заміж за норвезького короля Олафа ІІ. Але, розсварившись з ним, шведський правитель віддав свою дочку за новгородського князя Ярослава Володимировича. Той в цей час вів запеклу міжусобну війну зі своїм братом Святополком за Київ, а, отже, потребував впливових союзників, якими могли бути шведи-варяги. Очевидно, весілля відбулося у Новгороді ще до захоплення Ярославом Києва в 1019 р., після битви на річці Альті.
Інгігерда була охрещена під символічним ім’ям Ірина, що в перекладі з грецької означає «мир», «спокій». На момент одруження з конунгом Ярицлейвом, як називали Ярослава Мудрого варяги, вона мала десь 17-18 років. В ній, як і в її чоловікові, тісно перемішалася слов’янська та скандинавська кров. Її батько був сином шведського короля Еріка VІ Переможного та польської княжни Гунгільди (називають також її імена Сігрід і Святослава), а мати – дочкою князя ободритів. Можна припускати, що опанувати мову своїх нових підданих їй було неважко, а чоловік, безумовно, багато та постійно спілкуючись з варягами, володів її рідною мовою.
Ярослав та Інгігерда мали велику родину. З упевненістю можна назвати імена шістьох синів (Володимира, Ізяслава, Святослава, Всеволода, Вячеслава та Ігоря) та трьох дочок (Єлизавети, Анастасії та Анни). Інколи до перелічених дочок в якості припущення долучають ще й Агату. Наприклад, відповідні статті про Агату Київську поміщені у Вікіпедії [52].
Певний час родина Ярослава Мудрого проживала в Новгороді. Не виключено, що саме там і могла з’явитися на світ його дочка Анна.
Враховуючи, що Анна серед трьох Ярославен вийшла заміж останньою, а Генріх І не міг свататися до жодної іншої дочки князя, бо ті вже були заміжні чи заручені, можна припускати, що й за віком Анна була серед князівен наймолодшою.
При бажанні можна багато фантазувати про умови дитинства Анни та виховання майбутньої королеви Франції, але, безумовно, можна стверджувати, що вона була дівчиною освіченою, скромною та доброчинною. Саме ці якості були відмічені усіма сучасниками цієї жінки, що залишили про неї свої свідчення. Як і надзвичайна краса руської князівни, про яку писали середньовічні автори та ходили усні перекази. Якщо вірити судженню, що на одній з фресок Софійського собору зображено саме Анну та що це зображення має портретну схожість, можна відзначити, що юна Ярославна мала стрункий дівочий стан і виразне обличчя з великими очима. Всі французькі дослідники, подаючи опис зовнішності своєї королеви, стверджують, що дівчина мала золотаве, жовто-гаряче чи світле волосся.
Інформація про колір волосся базується на свідченнях «Вандомських анналів» початку ХІІ ст., де під 1051 р. позначено, що Генріх король франків привів собі руду жінку-скіфку.
«MLI. – Heinricus rex Francorum uxorem duxit Scythicam et rufam».
Втім, можливо, словом «rufa», яке можна зрозуміти як «руда» чи «червона» (rusa), хроніст просто позначив походження королівської нареченої – «руська» [53]. Пізніше ця теза з «Вандомських аналів» перекочувала до «Сен-Мексанської хроніки» середини ХІІ ст.
Якщо зважити на ту обставину, що в її жилах текла кров скандинавів і північних слов’ян, можна цілком сприймати на віру високий зріст, довгі золотисті коси та світлі очі Анни. Непрямим свідченням її вроди є той факт, що навіть по десятиріччю подружнього життя, народивши принаймні чотирьох дітей, овдовіла Анна залишалася настільки привабливою жінкою, що граф Рауль де Крепі де Валуа викрав її та обвінчався з нею, не дивлячись на те, що був уже в законному шлюбі, та знехаявши можливість відлучення за це з боку церкви.
Отже, повертаючись до часу народження Анни, слід відзначити, що майже всі її біографи вказують час народження між 1024 і 1032 рр. Перший рік можна вивести з життєписного дослідження французького історика Ке де Сент-Емура, який, повідомляючи про шлюб Анни та Генріха І у 1049 р., визначав вік жінки у 25 років. Другий рік, безумовно, спирається на свідчення Татищева. В такому разі, якщо цей шлюб відбувся, як припускав Сент-Емур у 1049 р., нареченій було лише 17. Однак обидві дати можливого народження Анни є вірогідними. Щоправда, в сучасній історіографії переважає думка про те, що Анна та Генріх побралися в 1051 р. [54], в такому разі два роки треба додати й до віку нареченої, який відповідно складатиме 27 або 19 років.
Щоправда, в якості можливого року народження інколи фігурує й 1036 р. [55]
Однак зрозуміти прив’язку народження Анни до цього року дуже складно. Але, якщо припустити саме цю найпізнішу дату народження жінки, то вона вийшла заміж за Генріха в 13 років (1049) чи 15 років (1051) й народила сина не пізніше 16-ти років. Також, є підстави вважати, що Філіпп, син Анни та Генріха, народився не в 1052 р., як це зазначається в більшості біографічних довідників, а в 1050 р., тобто на два роки раніше [56]. В такому разі радість материнства Анна мала б зазнати 14-річною.
Можливість одруження у ранньому віці спростувати звичайно не можна, але й припущення про народження Анни у 1036 р. не обгрунтовується жодною історичною тезою. Також ця пізня дата вірогідного народження Анни спростовується ще й наступними міркуваннями: її майбутній чоловік Генріх І овдовів в 1044 р. Трон під ним хитався. Францію роздирали міжфеодальні чвари. Ситуацію погіршувала ще й відсутність у короля спадкоємця. Тож, зацікавлений у якнайшвидшому одруженні, він мав як справу державної ваги отримання нареченої, не пов’язаної з ним кровними узами, та якнайшвидшого народження спадкоємця престолу для утихомирення своїх бунтівних васалів. Король наказав довіреним особам розвідати у сусідніх державах, де є правителі, що мають дочок на виданні, щоб прикинути перспективи можливого міждинастійного шлюбу. За цих умов накидати оком на 8-річну дівчинку було б нелогічно. Такий прагматичний політик, яким, без сумніву, був Генріх І, навряд чи почав би добиватися руки маленької принцеси, яка лише через кілька років мала б змогу подарувати йому довгоочікуваного первістка.
Таким чином, рік 1036-й у якості можливої дати народження Анни викликає великий сумнів. А от з періодом народження жінки між 1024 і 1032 рр. цілком можна погодитись. В 1044 р. вона мала б від 12 до 20 років, а, значить, або вже знаходилася у дітородному віці, або вступала в нього, й могла цілковито розглядатися емісарами французького короля в якості потенційної нареченої та матері королевича.
Що стосується року народження, то більшість дослідників лише позначає можливий період, коли могла народитися Анна, чи взагалі обходять увагою це питання [57]. Дехто схиляється до 1024 р. [58], дехто до 1032 р. [59] Але, звичайно, точно відповісти на це питання неможливо.
Історик ХVІІ ст. Мезере, не посилаючись на джерела, свідчив, що на момент другого одруження «вона була у віці, здатному отримувати та дарувати кохання, між тридцятю чотирьма та тридцятю п’ятьма роками» [60]. Таким чином, знаючи, що шлюб між Анною та графом Раулем де Крепі де Валуа припадає на 1061/1062 рр., можна гіпотетично визначити рік народження жінки, згідно твердженню Мезере – 1028 р., плюс-мінус один рік. Цієї думки дотримувався і відомий український історик Сергій Висоцький [61].
На нашу думку, Анна на момент шлюбу з Генріхом І мала близько 20-ти років, плюс-мінус пару років. Якщо співвіднести шлюб у 1051 р. з вірогідним роком народження нареченої у 1024 р., то приходимо до висновку, що Анна мала 27 років (якщо весілля відбулося в 1049 р., їй було 25). За мірками того часу така наречена вважалася підстаркуватою, а кожен турботливий батько намагався видати свою дочку заміж до 20-річного віку. Ми схиляємся до другої крайньої точки народження Анни, близької до свідчення Татищева про 1032 р. Вона цілком відповідає датам шлюбу в 1049 р., тоді б наречена мала 17 років, чи в 1051 р., коли їй було б 19. До того ж, непрямим підтвердженням таких міркувань є затягування справи підготовки до весілля, яку Генріх І розпочав з 1044 р. На цей час Ярослав вже одружив (чи, принаймні, заручив) своїх старших дочок Єлизавету та Анастасію, а стосовно молодшої, посланцям короля Франції він міг передати тимчасову відмову, пославшись на юний вік дочки, та необхідність зачекати її дорослішання. Якби ж на той момент дівчині перевалило за 20, навряд чи Ярослав, прозваний Мудрим, чекав би 5-7 років перед тим, як видати дочку заміж. Звичайно, він міг мати види й на інших потенційних женихів для князівни, але дівчину в соку не можна було тримати під замком багато років у намаганнях вигідно її одружити. Тож, зважаючи на велику відстань між Києвом і Парижем та можливість і швидкість пересування у тогочасній Європі, можна припустити, що Ярослав і Генріх поволі вели переговори про сватання до Анни, де французька сторона намагалася прискорити шлюбний процес, а руська могла неквапливо обмірковувати пропозиції своїх західних візаві та все зважувати. Лише отримавши попередню згоду великого князя київського, французький король міг зважитись на відправлення вельможної делегації на Русь з офіційною пропозицією одруження.
Скоріше за все, Анна народилася близько 1030 р. з можливим відхиленням від цієї дати на два роки в сторону збільшення чи зменшення, а значить, на момент одруження вона мала коло 20-ти років. Приблизно в такому ж віці були одружені і її сестри – Анастасія та Єлизавета. Мабуть, не буде помилкою визначити час народження Анни у проміжку між 1028 р., вказаним Мезере, та 1032 р., позначеним у Татищева.
Примітки
52.
53. Marchegay P., Mabille Em. Chroniques des églises d’Anjou. – P.: Renouard, 1869. – P.167; reproduit par la Chronique de Saint-Maixent, ibid. – Р.398; Bauthier, Robert-Henri. Anne de Kiev… – Р.549.
54. Історія України в особах: ІХ-ХVІІІ ст… – С.70; Морозова Л.Е. Русские княгини… – С.83; Пушкарева Н.Л. Женщины Древней Руси… – С.23; Серяков М.Л. Любовь и власть в русской истории… – С.66 та ін.
55. ;
;
;
;
;
;
та ін.
56. Назаренко А.В. Генрих І и Анна Ярославна… – С. 355.
57. Пушкарева Н.Л. Женщины Древней Руси… – С.22-25; Серяков М.Л. Любовь и власть в русской истории… – С.64-72.
58. Морозова Л.Е. Русские княгини… – С.83; Сент-Емур Ке де. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа. – Львів: Друкарня НТШ, 1909. – 31 с.; репринтне перевидання: Сент-Емур Ке де. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа. – К.: Обереги, 1991. – 36 с.; Poppe Andrzej i Danuta. Anna Regina. Przyczynek paleograficzny… – P.239; Saint-Aymour Caix de, vicomte. Une princesse russe… – Р.114-128.
59. Історія України в особах: ІХ-ХVІІІ ст… – С.69; Борщак Iлько. Анна Ярославна, королева Франції // Стара Україна. — Львів. – 1925. – Т.6. – С.99-104.
60. Mézeray François Eudes de. Histoire de France. Tome 1. – P., 1643. – Р.399.
61. Висоцький С.О. Княгиня Ольга і Анна Ярославна… – С.63.