Датування шлюбу Анни та Генріха І
Луняк Євген
Датування весілля Анни та Генріха й дотепер залишається дискусійним питанням в історіографії. Втім, суперечки точаться, здебільшого, навколо двох років – 1049 [70] і 1051 [71]. Хоча зрідка, у вигляді обережних припущень, називається і 1050 р. [72]
Більшість дослідників схиляються до пізнішої дати. Вона підтверджується рядками з агіаграфічного твору кінця ХІ – початку ХІІ ст., написаного ченцем Родульфом, «Життя Літберта [Ліетберта] Камбрезького». Там під 1051 р. помічено одруження Генріха І з дочкою руського короля: «Королівством Франкським правив тоді король Генріх, муж сильний зброєю та достойний королівства, яке він тримав. Оскільки за років квітучої юності ні з ким він не пов’язав себе шлюбними узами, то франкська знать запропонувала йому дочку з роду руського короля. Послушник з Камбре, висвячений у майбутньому на єпископа, бо того чоловіка добре знали й шанували, був тут, маючи також важливу причину. Це відбувалося саме тоді, коли наречена й собі готувалася до шлюбу, час тих урочистостей був відмічений королівським благословенням, а також і висвяченням. На цьому королівському вінчанні господар наш єпископ Літберт з Камбре був присутній і висвячений перед ним» [73].
Безумовно, на свідченнях «Життя Літберта Камбрезького» грунтується й твердження з ХІІ тому збірника «Галлія Християна» за 1770 р., де наводиться інформація про абатство Вільє: «Після смерті Матильди, Генріх одружився з Анною, дочкою Жерізеля [Ярослава – Є.Л.], короля русів, і ця нова королева була коронована та освячена в Реймсі в той самий день, що й Літберт з Камбре був висвячений на єпископа в 1051 р.» [74]. Відповідно це довзовляє віднести народження Філіппа до 1052 р., що більшість істориків і робить. Це практично збігається зі свідченнями Мезере, який визначав народження первістка Анни та Генріха 1053-м роком. Проте не все так гладко з 1051-м роком. Є досить багато свідчень, що весілля Анни та Генріха все ж таки відбулося на два роки раніше.
«Життя Літберта Камбрезького» було написане через кілька десятиріч після одруження Анни та Генріха і рукоположення Літберта. На цей час точний рік події міг забутися. Пам’ятали лише, що все це відбувалося навесні, в день великого релігійного свята, скоріше за все Трійці чи, можливо, хоча менш ймовірно, Пасхи [75]. В 1051 р. ці свята припадали відповідно на 19 травня та 31 березня. Однак свідчення Родульфа грішать фактичними неточностями: він не знає, що король Генріх І був раніше одружений з Матильдою й навіть мав дочку, не називає, очевидно через незнання, імені нової королеви та її батька. Час події у Реймському соборі він міг визначити приблизно.
Хроніка Кларія, написана в 1108-1109 рр, розповідаючи про одруження Генріха І, не вказує точного року цієї події. Переказуючи справи, що відбувалися у Франції між 1046 і 1047 рр., Кларій позначає: «В той час король Генріх відправив Готьє, єпископа Мо, та Гослена де Шоні з іншими до якогось короля в грецьких краях, щоб той дав йому в жінки свою дочку. Назад до Франції той відправив їх з великими дарами та дочкою» [76]. Тож, за бажання, це повідомлення можна витлумачити як на користь 1049-го року, так і 1051-го.
Таким само нейтральним є повідомлення глоси на полях так званого «Псалтиря Одальрика» ХІ-ХІІ ст.: «В літо по втіленню Слова [тобто від Різдва Христового – Є.Л.] 1049-те, …Генріх, король французький, відправив у Рабастію [очевидно, Русь – Є.Л.] шалонського єпископа Роже, по дочку короля тієї країни, на ім’я Анна, з якою він мав одружитися» [77]. З цього повідомлення важко зрозуміти, місія розпочалася в 1049 р. чи повністю здійснилася?
Однак, при вирішенні цього питання важливішу роль буде відігравати документ, що найближче стоїть до означеної події. Мається на увазі грамота ланського єпископа Елінана від 3 грудня 1059 р., підписана самим Генріхом І, яка датується 29-м роком його правління та 10-м роком життя його сина Філіппа [78]. Це означає, що королевич мав народитися до грудня 1050 р. Якщо це так, шлюб між його батьками аж ніяк не міг відбутися в 1051 р., як це стверджується у більшості історичних нарисів.
Чернець-бенедиктинець з конгрегації мавристів, дослідник церковної історії Мішель-Кретьєн Туссен дю Плессі видав в 1731 р. «Історію церкви в Мо», де була чітко вказана дата вінчання королівського подружжя: «…Трохи пізніше Генріх І звернув погляд на принцесу Анну, дочку Ярослава, короля Русі, щоб той дав її Франції як королеву, Савейр був обраний цим володарем разом з Госеліном де Шаліньяком, щоб відправитися туди просити її. Він отримав її та повернувся з нею до Франції в 1049 р., задоволений милістю та подарунками. Король одружився з нею на Трійцю-П’ятидесятницю, й від цього шлюбу наступного року народився Філіпп І… Він був присутній в 1050 р. (9 червня) на відкритті раки з мощами в монастирі святого Дионісія, зробленому всупереч релігійним вимогам монастиря святого Емерама Регенсбурзького» [79].
В 1049 р. свято Трійці припадало на 14 травня. Цілком допустимо, що навесні наступного року на світ з’явився первісток подружньої пари Філіпп. Немає підстав не довіряти тому, що 9 червня 1050 р. щасливі батьки могли взяти новонародженого принца в пелюшках на урочисту релігійну подію. Тим більше, якщо врахувати, що король і вся Франція чекали на спадкоємця престолу близько двох десятиріч. Це могла бути також демонстрація того, що віднині Генріх І має прямого нащадка.
Ще одним аргументом на користь того, що шлюб Анни та Генріха відбувся саме 14 травня 1049 р., а через рік у них вже народився син Філіпп, може бути сакральний для тогочасного французького двору характер дат, яким тоді набожні християни дуже вірили. На 14 травня в 1049 р. випадало свято Трійці. Перед тим, Трійця випадала на 14 травня в 1027 р. Саме цього дня Генріх І був коронований своїм батьком Робертом ІІ.
Філіпп І був коронований 23 травня 1059 р. Цього дня теж було свято Трійці. Щоправда в «Хроніці Кларія» помазання на царство Філіппа віднесено до 1055 р. [80] Тоді хлопчик був коронований в надзвичайно ранньому віці – у 5 років (якщо народився в 1050 р.) або в 3 (якщо в 1052 р.).
Якщо припущення про його народження в 1050 р. правдиві, як це випливає з грамоти ланського єпископа (слід врахувати, що це єдиний документ, який свідчить про народження Філіппа в 1050 р. Історик Ботьє вважав, що в тексті документу просто була зроблена описка, яка додала віку королевичу [81]), він був коронований в 1059 р. на 10-му році життя. Саме так вчинив і батько Генріха І Роберт ІІ, посадивши на трон поряд з собою в такому віці свого старшого сина Гуго.
Можна припустити, що дата 1051 р. в хроніках закріпилася дещо пізніше, наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст., ймовірно, під впливом популярного «Життя Літберта Камбрезького».
Отже, вірогідніше за все, шлюб між Анною та Генріхом І відбувся 14 травня 1049 р. Жениху тоді був 41 рік, а його нареченій близько 20. В такому разі спростовується ще одна теза Мезере, про довге очікування французами вагітності нової королеви. Нескладні арифметичні підрахунки показують, що жінка завагітніла не пізніше, ніж через два-три місяці після шлюбу. Отже, Анна змогла досить швидко задовольнити очікування короля та його підданих. Хоча, розуміючи всю важливість своєї місії, молода жінка справді могла турбуватися через відсутність вагітності протягом цих двох-трьох місяців, і можна повністю довіряти словам Мезере про те, що «свої молитви вона звертала до неба» та дала обітницю побудувати церкву на честь святого Вінсента-чудотворця у разі народження сина.
Примітки
70. Луговий О. Визначне жіноцтво України… – С.43; Saint-Aymour Caix de, vicomte. Une princesse… – Р.128; Сент-Емур Ке де. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа. – Львів: Друкарня НТШ, 1909. – 31 с.; репринтне перевидання: Сент-Емур Ке де. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа. – К.: Обереги, 1991. – 36 с.; Labanoff de Rostoff Alexandre. Récueil de pièces historiques… – 62 р., Хорунжий Ю., Якимів Ю. Сага про Ярославових доньок… – 40 с.; Небелюк Мирослав. Анна Ярославна…. – 57 c; Борщак Iлько. Анна Ярославна, королева Франції // Стара Україна. — Львів. – 1925. – Т.6. – С.99-104; Висоцький С.О. Княгиня Ольга і Анна Ярославна… – С.74.
71. Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси… – С.132; Пушкарева Н.Л. Женщины Древней Руси… – С.23; Морозова Л.Е. Русские княгини… – С.83; Серяков М.Л. Любовь и власть в русской истории… – С.66; Історія України в особах: ІХ-ХVІІІ ст… – С.70; Buteau Henri. La princesse Anne… – Р.297-306; Bournand François. Russes & Français… – Р.5; Bauthier Robert-Henri. Anne de Kiev… – Р.539-564; Poppe Andrzej i Danuta. Anna Regina. Przyczynek paleograficzny… – P.239; Raspail Jean. Anne de Kiev; Joukovsky Arkady. Histoire de l’Ukraine… – 290 р.; Zlenko Anatoli, Joukovsky Arkady. La France et l’Ukraine. – P.: Dauphin, 1998. – 86 p.
72. Грушевський Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т.2. – ХІ-ХІІІ вік… – С.8; Семенкова Т.В. Судьба русской царевны Анны Ярославны. // Наука и жизнь. – 2004. – №5. – С. 84-89.
73. Vita Lietberti episcopi Cameracensis // Monumenta Germaniae historica. Scriptorum. Tomus 30-Part 2, Supplementa tomorum I-XXV. 1934. – Р.850.
74. Labanoff de Rostoff, Alexandre. Recueil de pièces historiques… – Р.47.
75. Назаренко А.В. Гених І и Анна Ярославна… – С.355.
76. Там само. – С.353.
77. Там само. – С.354.
78. Там само. – С.355.; Labanoff de Rostoff, Alexandre. Recueil de pièces historiques… – Р.47.
79. Labanoff de Rostoff, Alexandre. Recueil de pièces historiques… – Р.49-50.
80. Chronicon Sancti Petri Vivi Senonensis // Bibliotheque historique de L’YONNE ou Collection de legends, chroniques et documents divers pour server a l’histoire des differentes contrees qui forment aujourd’hui ce department. – Tome II. – Auxerre: Perriquet et Rouille, imprimeurs de la societe; Paris: Didron, 1863. – Р.506-507.
81. Bauthier Robert-Henri. Anne de Kiev reine de France et la politique royale au XІe siècle // Revue des Etudes Slaves. – Vol.57. – 1985. – Р.539-564.