2.5.5. Острів Муромець в другій половині ХІХ ст. – 1917 р.
Парнікоза І.Ю.
Як ми вже знаємо з попередніх розділів, острів Муромець представляв собою окремий великий острів до будівництва 1851 р. загати, що перекрила гирло Чорторию та об’єднала його в єдине ціле з Трухановим. Докладну інформацію про його вигляд дає аналіз фрагменту вже знайомої мапи Київської та Чернігівської губернії 1849-50 рр. На ньому показані другий рукав Десни, названий Старою Десною (суч. Десенка), що переходить у протоку Чорторию. На самому острові (у його північній частині) показані заплавні озера Боровня (інша назва суч. Бобровні) та Старик.
Рис. 2.5.5.1. Острів Муромець на мапі Київської та Чернігівської губернії 1849-50 рр. За (Старовинні.., 2010)
Рис. 2.5.5.2. Острів Муромець на мапі Києва 1871-1873 рр. показний дуже схематично. За (Старовинні.., 2010)
А ось на мапі 1871-1873 рр. ми бачимо Муромець і Труханів зв’язаними між собою загатою. Протока Бобровня ще не перекрита греблею. Як ми вказували раніше її та Небешівську протоку, перекриють загатами тільки після 1882 р.
Рис. 2.5.5.3. Острів Муромець на мапі 1894 р. За (Старовинні.., 2010)
Рис. 2.5.5.4. Острів Муромець на мапі 1897 р. За (Старовинні.., 2010)
На детальних мапах долини Дніпра, які виконані за підсумками його регуляції та будівництва гавані в 1894, 1910 та 1914 р., а також плані Києва 1902 р. ми можемо побачити ситуацію на Муромці ще більш детально. В процесі регуляції Дніпра в 1880-ті роки на березі о. Муромець одразу за гирлом Десни було зведено струменеспрямовуючу дамбу. Біля місця відходження Десенки (С. Вакулишин (2014) стверджує,що так вона названа уперше 1857 р. Довжина близько 6 км. 3-18 м глибини. Історична ширина до 200 метрів) на Муромці показана типова для меандру напівкругла стариця (що існує і наразі, див. Рис.2.5.3.61.) яка має промовистий підпис «оз. Старая речка». На схід від нього «урочище Калиновка», а на південь «озера Кинище» – суч. Кільнище (див. Рис.2.5.3.61. та «Мал.Кинище». Далі на південь розташоване урочище Бобровня з 6 малими старицями, через які в повінь відбувається перелив вод через Муромець. Сама ж сучасна протока Бобровня помилково підписана як протока Небешивка. Біля входу в неї показано Небишівську запруду.
Рис. 2.5.5.5. Острів Муромець на мапі 1902 р. Показано систему проток та заплавних озер південної частини острова, а також загату зведену в гирлі Чорторию між Муромцем та Трухановим островом. За (Старовинні.., 2010)
Рис. 2.5.5.6. Острів Муромець на мапі 1903 р.: 1 – протока Бобровня, 2 – Небишівська протока (підписана як «озеро Небешывское»). 3 – острів Єловатий, 4 – майбутній острів Міжмостний. За (Старовинні.., 2010)
Рис. 2.5.5.7. Острів Муромець на мапі долини Дніпра в Києві 1910 р. (Старовинні.., 2010)
Рис. 2.5.5.8. Фрагмент острова Муромець на мапі Києва, 1914 р. (Старовинні.., 2010)
На мапі 1902 р. від початку Бобровні до Чорторию тягнеться протока, яка розділяє Муромець на дві частини. Нею в 1902 р. проходила межа міста. Ця протока позначена також на мапі 1914 р. збереглася і по сьогодні.
Рис. 2.5.5.9. Муромець на мапі долини Дніпра 1914 р. північна частина
Рис. 2.5.5.10. Муромець на мапі долини Дніпра 1914 р. південна частина
На мапі 1902 р. І. Таірова в міській частині острова на південь від раніш згадуваної протоки позначені складові сучасної протоки Бобровня – озера Велика Бобровня та оз. Старик, які ідучи в меридіональному напрямку, зливалися з більш північною притокою-озером Щитецьке і разом впадали до гирла колишнього Чорторию. Дані озера це без сумніву реліктові русла, якими Дніпро в час повені проривався до Десенки.
На схід від них розташовані озера «Грузкія Долини» – тобто болотисті долини (на мапі 1914 р. теж присутня тут стариця). В самій східній частині острова розташовані озера «Ровчакь»та згадуване в попередньому підрозділі у зв’язку з походженням назви острова , а також «Глубокое» та «Лопухь». Відмічені урочища «Подчаша» та «Нижнее Заречье».
На мапі 1914 р. на північ від Бобровні, так само як і на мапі 1902 р., паралельно до неї показана стариця – «оз. Глубокое» з поміткою – болото. На південь від нього показане ще одне озеро – озеро Лопух з плану 1902 р. (на мапі 1914 р. не підписане), згодом – Лопуховате, завдяки якому набув своєї назви суч. острів на цьому ж місці. На захід від Глибокого проглядається озеро-староріччя Щитець з мапи 1914 р.
Озера «Ровчакь» та «Муравка» з плану 1902 р. на мапі 1914 р. теж проглядаються, як староріччя в які могла спрямовуватися Десенка.
Рис. 2.5.5.11. Накладання топографічної ситуації на Муромці 1914 р. на сучасну топографічну ситуацію (2014)
Рис. 2.5.5.12. Протока Бобровня – реліктова дніпровська протока через о. Муромець, Фото І. Парнікози, 2014)
Вигин Муромця напроти правобережного острова Чичин укріплений в тому числі за допомогою залізобетону. Справжня протока Небишівська показана на мапі 1914 р. в урочищі Небишівка. Вона ж правильно позначена на аналогічній мапі 1910 р. Не підписана, але наявна вона і на мапі 1902 р. між Бобровою та урочищем «Нижнее Заречье». А на мапі 1903 р. протока позначено правильно. Вона підписана – «озеро Небышовское». До перекривання в ході регуляції ця протока брала початок на західному березі о. Муромець поблизу суч. о. Оболонський і була спрямована до Десенки. На Рис.2.5.3.61. добре видно, що її залишком на сьогодні є т.з. Прямокутна затока (назва наша) на східному узбережжі Муромця північніше Московського мосту.
Сучасний острів Оболонський на мапі 1914 р. виглядає як піщана мілина на вигині Муромця. На мапі 1910 р. він також показаний в такій формі. Окрім того біля узбережжя о-ва Муромець показаний ще один невеликий острівець-мілина (трохи нижче ).
На південь від Небишівської протоки розташовується урочище Єловате. Назва напевне походить не від ялинок, що на заплаві ніколи не росли, але від російського слова – «ил» тобто мул. На мапі 1896 р. урочище було показано як самостійний острів «Еловатый». На мапі 1914 р. на південь від Єловатого урочище з підписом «Урочище остров Муровец».
Озера «Ровчакь» та «Муравка» з плану 1902 р. на мапі 1914 р. теж проглядаються, як староріччя в які могла спрямовуватися Десенка.
Рис. 2.5.5.13. Острів «Еловатый» на мапі Києва 1896 р. (1), 2- позначено майбутній острів (Старовинні.., 2010)
Рис. 2.5.5.14. Паромний перевіз через Дніпро (дніпрову протоку), худ. С. Світославський, 1880-ті рр.
Увагу необхідно звернути також на суч. , який на мапах описуваного періоду виглядав як півострів на Десенці витягнутий в бік горла Чорторию.
У зв’язку з островом Муромець в описуваний період С. Вакулишин (2014) згадує наступні топоніми:
Розсохате – озеро в східній частині Муромця – стариця Десенки (середина ХІХ ст.)
Малий Лопух – озеро стариця на Муромці. В середині ХІХ ст. мало довжину 300 м.
В д.п. ХІХ-поч. ХХ ст. острів Муромець продовжував експлуатуватися переважно як цінні сінокісні угіддя. Як свідчать мапи того часу більша частина його поверхні, як і наш час, була вільна від лісової рослинності, отже зайнята різними луками. Для переправи на острів та вивозу сіна селяни з лівобережних сіл – Вигурівщини та Троєщини напевне використовували паромні перевози. Принаймні використання таких переправ зафіксовано ще перед другою світовою війною (Вакулішин, 2009).