2.5.1. У вирі капіталізму: Київський Поділ (д.п. ХІХ ст. – 1917 р.)
Парнікоза І.Ю.
«Для не ангажованого професіонала аналітика Київ – це унікальне місто-фенікс. Майже незмінне віками містобудівної летаргії, воно неодноразово «вистрибувало» з попелу суцільного знищення, демонструючи небачену активність та докорінні містобудівні зміни. Відроджуючись після глобальних катастроф, Київ отримував нові містобудівні вектори зусиллями зодчих, які знов і знов намагалися запропонувати програму гармонійного, ансамблевого розвитку в його унікальних ландшафтних умовах».
Т. Скибицька, Київський архітектурний модерн
У XVIII – на початку XIX ст. Поділ зберігав роль міського центру, змагаючись за першість з Печерськом, але у середині XIX ст. остаточно її втратив, поступившись Хрещатику. Втім, якщо в попередні століття Поділ був районом церков та виразних кам`яниць, господарювання якого спиралося на торгівлю і сільськогосподарську округу, то з д.п. ХІХ ст. він стає ареною розбудови нового капіталістичного Києва. В історичний ландшафт входять високі силуети елеваторів, корпусів промислових підприємств, крамниць, дешевих готелів та навчальних закладів.
Рис. 2.5.1.1. Мапа Подолу, 1870 р.
Рис. 2.5.1.2. Мапа Подолу, 1880 р.
Англія, яка першою вступила на терен промислової урбанізації мала практичний досвід та задала ідею «міста-саду» Е. Говарда, яку було прийнято в усьому світі, в тому числі в дещо зміненому вигляді в Києві. Перший етап промислової урбанізації на теренах Російської імперії розвивався в дещо пригальмованому темпі. Цьому сприяла заборона селян залишати наділи та переходити в міста. Нова містоутворююча структура – промислові території – розміщувалася вздовж берегів річок чи головних шляхів сполучення, тобто там де з розвитком хліботоргівлі вже виникли причали, склади, контори та біржі. Разом з виробничими корпусами, вони стали основою нового ділового району міста. В Києві такого значення вкотре в своїй історії набув колись заплавний Поділ. Водночас занадто бурхлива індустріалізація могла перетворити місто в безликого монстра не комфортного в плані існування його мешканців (Бєломєсяцев та ін., 2012). З Подолом цього не сталося. Навіть будівельний бум кінця ХІХ ст. не зробив його безликим, адже по періоді історизму та еклектики з їх «цегляним стилем», спочатку в промислових, а потім і житлових спорудах засяяла зірка оригінального київського модерну.