2.5.3. Острів Великий Північний в другій половині ХІХ ст. – 1917 р.
Парнікоза І.Ю.
Відомостей з приводу цього острова в описуваний період не багато. Згадаймо, що ще у ХVIII ст. на півночі київської дніпровської долини згадувався острів Осетщина. Станом на сер. – д. пол. ХІХ ст., коли з’являються детальні картографічні матеріали на цю територію, зокрема, фрагмент мапи Київської та Чернігівської губерній 1849-50 рр., у районі суч. с. Осещина дійсно розташовується острівний масив меандрового походження, який територіально відповідає сучасному острову Великому Північному.
Добре роздивитись територію сучасного острова Великого Північного можна на детальній мапі 1897 р., на якій позначене внутрішнє озеро Журавель та староріччя Річище.
Майбутній острів Великий Північний на цих мапах знаходиться нижче, розташованого навпроти Вишгорода у правого берега острова, який згодом перетворився на правобережний Вишгородський «Поділ» (район зупинки «Комсомольська») та косу Вишгородського шлюзу. Частина лівобережжя – майбутній острів Великий Північний становила собою виступ, який петлею огинав Дніпро. Зважаючи на це в післяльодовикові часи дніпровські води, намагаючись скоротити собі шлях, пробивали собі річища – «чорториї» з Дніпра в Десну. Одна з таких проток відрізала масив острова Великий Північний від лівого берегу. Станом на 1849-50 та 1914 рр. дана протока носить назву Річище.
Іншою, розташованою західніше, протокою позначеною станом на 1840-50 рр. як озеро Журавель сучасний острів Великий було фактично розділено на два острови – західний, позначений на мапі 1914 р. як острів Вишгородський та східний – урочище Журавель. На схід від вказаних проток досі тягнуться й інші староріччя, якими дніпровські води колись проривалися в Десну.
Таким чином обидві частини суч. острова Великий Північний являють собою частину корінного лівого берега відрізаного протоками Дніпра. Об’єднання ж обох частин острова відбулося шляхом поступового перетворення колишньої протоки Журавель на внутрішню затоку. Звідси такі високі абриси сучасного острова Великий Північний, що є чи не найвищим з усіх київських островів. Більша частина острова, має вигляд хвилястого плато, яке стрімкими береговими кліфами (урвищами) обривається до вод Дніпра. Це плато фактично займає надзаплавне положення, що додатково підтверджує материкове походження острова-попередника, внаслідок мандрування (переміщення) рукавів Дніпра. Зазначимо, що в даному місці безпосередньо до гирла р. Десна підходить край борової тераси Дніпра (алювіальні відклади пра-Дніпра, зокрема ур. Попове), а чисельні протоки, якими Дніпро проривався в Десну супроводжують піщані прируслові вали. Саме ці ландшафти охоронялися колись в одному з перших
Позначена на мапі 1914 р. дуже вузька протока між обома островами відповідає трасі вузької затоки, яка існувала на острові Великому Північному до її перетворення на кар’єр для гідронамиву, та співпадала за напрямком за давнішим озером Журавель.
А на мапі 1914 р. помічаємо також деякі подробиці, зокрема розташоване на території острова Вишгородського озеро Запісоччя (Скряжня), що фактично знаходиться десь в районі сучасної затоки на західному розі острова Великий Північний. Зважаючи на що пропонуємо відродити давній топонім затока Запісоччя для неї. В північній же частині того ж самого острова розташовувалося інше озеро – Тупиково. Натомість на території східної половини Великого – урочища Журавель показані посадки лози (верби) сільського товариства села Осещина. Протока Річище тут носить назву – протока Річище Старе. В районі ж сучасного острова Вальковський показано озеро Кривуши. В процесі регуляції Дніпра в 1880-х рр. було укріплено тюфяками південне узбережжя острова Великий Північний в районі гирла Десни. ().