2.5.6. Труханів острів та острів Долобецький в другій половині ХІХ ст. – 1917 р.
Парнікоза І.Ю.
«А Днепр! А закаты! А Выдубицкий монастырь на склонах! Зеленое море уступами сбегало к разноцветному ласковому Днепру. Черно-синие густые ночи над водой, электрический крест Св. Владимира, висящий в высоте…»
М. Булгаков
Розташованому в центрі київської заплави Дніпра Трухановому острову в період з 1850 по 1917 р. судилося пережити низку змін. Низинний острів, складений післяльодовиковими алювіальними пісками, перетинала низка проток, якою Дніпро під час повені сполучався з Десенкою. Острів нагадував грушу спрямовану хвостиком на північ до Муромця. З півдня острів розділяла навпіл староріччя Дніпра – Старик або Матвіївська затока. Острів ще станом на початок ХХ ст. характеризувався багатим та різноманітним рослинним світом. Використовували його для традиційно для сінокосів. Аналогічно використовувався і похідний від Труханового острова – острів Долобецький, який тоді складався з двох окремих частин. Під час регуляції Дніпра у зв’язку з будівництвом Ланцюгового мосту дніпровські протоки були перекриті греблями. Регулювання Десенки призвело до остаточного від’єднання від Труханового острова частин майбутнього Долобецького острова, який в зазначений період напевне використовувався лише з метою сінокосіння. Розвиток пароплавства призвів до локалізації на прирусловому валі острова навпроти Подолу пароплавних майстерень. Виникали ідеї щодо розміщення на острові інших промислових потужностей: нафтових баків тощо. Проте їх перекреслив розвиток на острові селища – Труханівської Слобідки. Слобідка стихійно виникає на острові з 1870-х рр. як поселення працівників пароплавних майстерень. Узаконена вона була лише в 1907 р. Керівник Об’єднаного товариства пароплавства на Дніпрі Д. Марголін збудував на острові двокласне ремісниче училище та церкву св. Єлизавети. Тут же розмістилася і його дача. Починаючи з 1865 р., на Трухановому острові розвивається також зона відпочинку для киян. Це були відомий на той час парк «Ермітаж» підприємця А. Гінтовта та ресторан «Босфор» Об’єднаного товариства пароплавства. В 1887 р. на Трухановому острові північніше від пароплавних майстерень розташувався яхт-клуб, який став центром водного спорту та запровадження нових конструкцій човнів на Дніпрі. В 1889 р. рішенням за № 3096 від 7.07.1889 р. Київський губернатор передав до міської управи, що землі на островах Труханів та Муромець у поліційному відношенні належатимуть до київської міської поліції, і що, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів від 17.03.1889 р., 2-га частина Вигурівщини (на Трухановому острові) виведена з Остерського та приєднана до Київського повіту (ДАК. – Ф.163. – Оп. 7. – Спр. 1523). А у 1910 р. на Трухановому у власній будівлі біля Чорторию почала діяти Дніпровська біологічна станція Київського товариства аматорів природи. Тут проводили наукові дослідження річкової фауни і флори. В опсуваний час назва острова моглазмінтися: Турханів – варіант назви острова Труханів наведений М. Захарченком (1888). Олексіївський острів поданий на планах 1911, 1916 р. Її непопулярність засвідчив акт подачі історичної назви на мапі 1913 р. Про все це і багато іншого докладніше в даному розділі.