Південна частина острова Венеційського (Гідропарк), острів Малий Гідропарк, а також мілина біля Венеційського острова – проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Венеційський»

Парнікоза І.Ю.

До складу заказника пропонується включити південну частину острова Венеційського (Гідропарк), острів Малий Гідропарк, а також мілину на південний-захід від Венеційського острова. Усі ці території знаходяться в межах Дніпровського району Києва. Загальна площа об’єкту – 109,2 га.

Колись Венеціанський острів був вкритий суцільними вологими луками, які перетинали численні протоки. Після будівництва греблі Київської ГЕС рівень Дніпра знизився, острів перестав затоплюватися, тож його вкрив спонтанний ліс, частково трансформований за участю людини в паркові комплекси.

Після Другої світової війни виникла ідея створити на місці спаленої Передмостової Слобідки відпочинково-розважальне містечко. Назва «Гідропарк» фігурує з 1965 р. і походить від однойменної станції метро. За два роки на площі близько 100 га закладено парк імені 50-річчя Жовтня. У 1980-ті рр. тут відпочивало до 100 тис. людей (Вакулишин, 2014).

У 1981 р. на острові заклали паркову алею Дружби народів на честь 1500-річчя Києва, про що свідчить встановлений на ній меморіальний камінь.

Наразі південна частина острова та острів Малий Гідропарк являють собою комплекс тополево-вербових лісів, декоративних паркових насаджень з фрагментами прибережно-водної та водної рослинності.

Мальовничості південній частини острова надають групи старезних чорних (Populus nigra) та білих тополь (P. alba).

В деревостанах південної частини острова Венеціанський та острова Малий Гідропарк звичайними є біла верба (Salix alba), груша (Pyrus communis), береза повисла (Betula pendula), в’яз шорсткий (Ulmus glabra) і гладкий (U. laevis), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), робінія звичайна (Robinia pseudoacacia), дуб черещатий (Quercus robur), клен американський (Acer negundo), шовковиця біла (Morus alba) та вишня (Cerasus vulgaris). З чагарників звичайними є аморфа кущова (Amorpha fruticosa), шипшина собача (Rosa canina), ожина сиза (Rubus caesius), крушина ламка (Frangula alnus), глід кривочашечковий (Crataegus rhipidophylla), свидина біла (Swida alba), свидина криваво-червона (Swida sanguinea) та бузина чорна (Sambucus nigra).

В насадженнях зустрічаються також штучно насаджені дерева та кущі: сосна звичайна (Pinus sylvestris), липа серцелиста (Tilia cordata), гіркокаштан кінський (Aesculus hippocastanum), дуб червоний (Quercus rubra), клен гостролистий (Acer platanoides), японський (A. plamatum), явір (A. pseudoplatanus), татарський (A. tataricum) та сріблястий (A. sacharinum), ялина колюча (Picea pungens), чубушник (Philadelphus coronarius), горіх волоський (Juglans regia), горобина звичайна (Sorbus aucuparia), сніжноягідник (Symphoricarpos albus), бруслина європейська (Euonymus europaea), пухироплiдник калинолистий (Physocarpus opulifolius), бирючина (Ligustrum vulgare), спірея японська (Spiraea japonica) та Вангутта (Spiraea × vanhouttei), а також барбарис (Berberis vulgaris).

Тут також зустрічаються ліани: дівочий виноград п'ятилисточковий (Parthenocissus inserta) та хміль (Humulus lupulus).

Травостій в деревних насадженнях представлений сумішшю видів вихідної флори та мігрантами, які поширилися сюди після припинення режиму заливання водами Дніпра. Це хвощ польовий (Equisetum arvense), щитник шартрський (Dryopteris carthusiana) та чоловічий (D. filix-mas), тонконіг дібровний (Poa nemoralis), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys), кропива дводомна (Urtica dioica), фіалка шорстка (Viola hirta), осока шорстковолосиста (Carex hirta), полуниці (Fragaria × ananassa), гравілат міський (Geum urbanum), далекосхідна гречка (Reynoutria sp.), чистотіл звичайний (Chelidonium majus), вербозілля лучне (Lysimachia nummularia), подорожник великий (Plantago major), глуха кропива плямиста (Lamium maculatum), розхідник звичайний (Glechoma hederacea), бугила лісова (Anthriscus sylvestris), щириця звичайна (Atriplex retroflexus), ториліс японський (Torilis japonica), кострець Бенекена (Bromopsis benekenii), молочай лозний (Euphorbia esula subsp. tommasiniana), куничник сіруватий (Calamagrostis canescens), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale aggr.), розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parviflora) та хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis).

Представниками лучної флори є грястиця збірна (Dactylis glomerata), суховершки звичайні (Prunella vulgaris), конюшина польова (Trifolium arvense) та повзуча (T. repens) деревій пагорбковий (Achillea collina) та звичайний (A. millefolium), миколайчики плоскі (Eryngium planum) та горошок мишачий (Vicia cracca).

На території об’єкту присутні також фрагменти цінних псамофітних угруповань. Наявні як зарості шелюги (Salix acutifolia), так і невеликі фрагменти відкритих угруповань за участі таких рослин, як костриця Бекера (Festuca beckeri), кравник звичайний (Odontites vulgaris), дивина борошниста (Verbascum lychnitis), холодок лікарський (Asparagus officinalis), підмаренник справжній (Galium verum), тонконіг лучний (Poa pratensis), жито лісове (Secale sylvestre), перстач сріблястий (Potentilla argentea), щавель кислий (Rumex thyrsiflorus), подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata), смілка татарська (Silene tatarica), енотера дворічна (Oenothera biennis), полин дніпровський (Artemisia campestris) та звичайний (A. vulgaris), волошка дніпровська (Centaurea borysthenica), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii), псамофілієла мурова (Psammophliella muralis), мильнянка лікарська (Saponaria officinalis), очиток звичайний (Sedum maximum) та шестирядний (S. sexangulare), куничник наземний (Calamagrostis epigejos) та козельці українські (Tragopogon ucrainicus) — вид, внесений в Європейський Червоний список 1991 р. (Европейский красный список, 1992).

В складі вологолюбної рослинності зростають осока прибережна (Carex riparia), щавель прибережний (Rumex hydrolapathum), гірчак перцевий (Persicaria hydropiper), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), жовтець повзучий (Ranunculus repens), вовоконіг європейський (Lycopus europaeus), незабудка болотяна (Myosotis scorpioides), плакун верболистий (Lythrum salicaria), м’ята блошина (Mentha pulegium), чистець болотяний (Stachys palustris), жовтий осот болотний (Sonchus palustris), куничник сіруватий (Calamagrostis canescens) та деревій верболистий (Achillea salicifolia).

В складі прибережно-водної рослинності зростають частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica), ситняг болотяний (Eleocharis palustris), стрілолист (Sagittaria sagittifolia), куга озерна (Schoenoplectus lacustris), ситник стиснутий (Juncus compressus) та тонкий (J. tenuis), ряски: мала (Lemna minor) та трироздільна (Lemna trisulca), лепешняк великий (Glyceria maxima), леерсія рисовидна (Leersia oryzoides), а також їжача голівка пряма (Sparganium erectum), яка охороняється рішенням Київради № 880/2290 від 23.12.2004 р. (Перелік рослин та тварин…). В літоральній зоні утворює куртини мох красивомошка загострена (Calliergonella cuspidata).

Водна рослинність панує по узбережжям острова та на внутрішніх водоймах Венеціанського острова та острова Малий Гідропарк. Тут зустрічаються глечики жовті (Nuphar lutea), угруповання яких (в комплексі з сальвінією) включено до Зеленої книги України (2009). Загалом же водний фітокомплекс тут напрочуд багатий: рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoiliatus), гребінчастий (P. pectinatus), кучерявий (P. crispus), водопериця кільцева (Myriophyllum verticillatum), жабурник (Hydrocharis morsus-ranae), різак алоєвидний (Stratiotes aloides), елодея (Elodea canadensis), кушир занурений (Ceratophyllum demersum), водяний горіх плаваючий (Trapa natans) – вид включений до Червоної книги України рослини (2009а) та водорость кладофора (Cladophora sp.), що утворює мотки – жабуріння. В старицях ще зустрічається занесена до Червоної книги України (2009а) реліктова папороть сальвінія (Salvinia natans), угруповання якої включено до Зеленої книги України (2009). Біля південного закінчення острова збереглося велике місцезростання водяного горіху плаваючого. Колись чисельний в протоках острова, з їх обмілінням він значно скоротив тут свою чисельність.

В місцях, порушених людиною, зростає комплекс синантропних видів: м’яточник чорний (Ballota nigra), квасениця прямостояча (Xanthoxalis stricta), герань маленька (Geranium pusillum), герань Роберта (Geranium robertianum), буркун білий (Melilotus albus), щириця (Amaranthus retroflexus), ваточник сирійський (Asclepias syriaca), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisisfolia), лопух великий (Arctium lappa), полин гіркий (Artemisia absinthium), череда (Bidens frondosa), скерда покрівельна (Crepis tectorum), галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora), нечуйвітер зонтичний (Hieracium umbellatum), тонкопромінник однорічний (Phalacroloma annuum), рудбекія волосиста (Rudbekia hirta), золотушник канадський (Solidago canadensis), стоколос безостий (Bromopsis inermis), зірчатка середня (Stellaria media), гикавка сіра (Berteroa incana), жовтушник сірий (Erysimum canescens), сухоребрик лікарський (Sysimbrium officinale), лутига татарська (Atriplex tatarica), лобода біла (Chenopodium album), катаброза водяна (Catabrosia aquatica), полоскуха (Echinochloa crusgalli), пирій (Elytrigia repens) та мишій сизий (Setaria glauca).

На території об’єкту наявні угруповання, які охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції та Оселищною Директивою Європейського союзу: вербові та тополеві ліси, псамофітні комплекси, луки та водна рослинність (Siedliska — Przewodnik metodyczny; Тлумачний, 2017).

Проектований заказник має велике різноманіття фауни безхребетних. Тут, зокрема виявлено річкового рака вузькопалого (Astacus leptodactylus), перлівницю звичайну (Unio pictorum) та бабку дідка (Gomophus sp.). В 2006 р. тут (50.44, 30.58) виявлено червонокнижних евритірею золотисту (Eurythyrea aurata), плоскотілку червону (Cucujus cinnaberinus) та сколію-гіганта (Megascolia maculata) (Кавурка та ін., 2019; Наказ.., 2021б).

У 2011-15 рр. в озері Берізка на Венеційському острові (50.4390 30.5785) та біля його східного узбережжя (50.4410 30.5835) та біля виявлено гірчака (Rhodeus sericeus amarus), який охороняється згідно до Резолюції 6 Бернської конвенції (Куцоконь та ін., 2020).

Наявність природного комплексу такого розміру надзвичайно сприятлива для гніздування великої кількості горобиних птахів та навіть великих хижих, таких як яструб великий (Accipiter gentilis). На острові зустрічаються такі птахи як вивільга (Oriolus oriolus), жовна сива (Picus canus), великий строкатий дятел (Dendrocopos major), а також дятел малий (Dryobates minor), рибалочка (Alcedo atthis), крутиголовка (Jynx torquilla), всі види вівчариків (Phylloscopus sp.), соловейко східний (Luscinia luscinia), вільшанка (Erithacus rubecula), кропив’янки чорноголова (Sylvia atricapilla) та садова (Sylvia borin), берестянка (Hippolais icterina) та костогриз (Coccothraustes coccothraustes). На акваторії гніздують лиска (Fulica atra) та крижень (Anas platyrhynchos).

Прилегла акваторія вкрай важлива як місце зимування водно-болотних птахів через наявність великої ополонки, що не замерзає. У найсуворіші зими скупчення крижнів (Anas platyrhynchos), мартинів звичайних (Chroicocephalus ridibundus) та жовтоногих (Larus cachinanns) можуть сягати до 1700 особин (Бюллетень РОМ, 2017). У окремі суворі зими на ополонках також тримається зимняк (Buteo lagopus) (Домашевский, 2002а). Біля узбережжя острова Венеційський відмічено великі зимові скупчення гоголя (Bucephala clangula), включеного до Червоної книги України. На узбережжі Венеційського острова відмічено також червонокнижного кулика-сороку (Haematopus ostralegus) (Давиденко, 2019; Наказ.., 2021б).

Наявність зрілих дерев заплавного лісу надзвичайно сприятлива для кажанів, з яких тут трапляються й дуже рідкісні види, наприклад нічниця ставкова (Myotis dasycneme). За даними https://www.inaturalist.org на озері Берізка станом на 2021 р. зафіксований бобер (Castor fiber).

Цінною є також мілина навпроти Наводницького парку (2,7 га, 50.431132°, 30.573242°) — затоплений після будівництва водосховища острів. На ній протягом вегетаційного сезону розвивається богата водна рослинність.

Південна частина острова Венеційського (Гідропарк) та острів Малий Гідропарк номінально увійшли до створеного 2004 р. регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови». Малий Гідропарк віднесений до заповідної зони, а острів Венеційський – до зони стаціонарної рекреації (що у випадку його південної частини неправильно). Проте реальної охорони жоден з цих об’єктів поки не отримав.