2.8. Лейтмотив ніщо-ніде

Баняс Наталія

Лейтмотив ніщо-ніде підсилюється в романі по мірі розгортання подій, з наближенням смерті старого Золотої Ночі – Вовчої Пащі та покаяння Бурштинової Ночі – Вогненного Вітру. Філософські категорії «ніщо» та «ніде» поступово конкретизуються у романі засобами художнього увиразнення. Семантика «ніщо» зводиться, врешті, до полісемантики: 1) «ніщо» як ніч, 2) як Париж, 3) як височінь гір, 4) як самотність Золотої Ночі – Вовчої Пащі, 5) як будь-яке місце, куди потрапляє людина з враженим серцем тощо: «Будь-яке місце – ніде, але його сила величезна, коли там опиняється людина» [204, с. 372]. Градація змістів «ніщо» у романі рухається від інтуїтивних здогадок персонажів до божественних одкровень на межі смерті, як це сталося із Золотою Ніччю. Врешті, «ніщо» та «ніде» зливаються, утворюючи єдиний образ первісного міфологічного хаосу, з якого походить всесвіт і куди він з часом повертається для наступного переродження у круговерті життєнароджень та смертей.