Сліди сивої давнини

Дегодюк Е.Г.

Як у краплині води відбивається весь світ, так і в історії с. Лиман невід’ємна частина долі землі, що набула назви Слобідська Україна. Тільки за безпам’ятства радянських часів цілим поколінням лиманців закривали шлях у знакову значущість землі свого краю. Виявляється, що територія сучасного села Лиман обживалася людьми з прадавніх часів. І це не дивно – зручність поселення й захисту, багатство води, адже поблизу c. Лиман налічувалось понад 11 великих і малих озер, могутні ліси і поряд поля, – все це приваблювало людей із сивої давнини. Завдяки невтомним пошукам археологів у Лимані і навколо нього виявлено 8 пам’яток стародавніх культур. Сліди їх знайдено неподалік від озера Білого, на південному березі оз. Лиман, на південному березі оз. Чайка та в 3-х км на південь від села, в урочищі Сердюкове, поблизу хутора Довгалі та в 150 м на схід від села Лиман. На північ від села було багато курганів [75].

Попри попередні археологічні експедиції фахівців ми у травні 2006 р. організували аматорську поїздку разом із директором Зміївського краєзнавчого музею М.І. Саяним історичними місцями Лимана. Він достеменно знає, де були розкопки Б.А. Шрамка, і люб’язно показав їх на місцині. Перша стоянка виявилась по дорозі із м. Зміїв за Сухим Лиманом (фото 27). Зараз це чисте поле, де вдалині чорніє лісосмуга. А колись, близько 5 тис. років тому, тут було повноводе озеро, де зручність визначалась близькістю води, лісу і, можливо, поля. На другу стоянку Михайло Іванович вказав в урочищі Березняги, де колись був хутір поблизу озера Лиман. На жаль, стародавнє стійбище потрапило під повну забудову дачними будинками, тому нам довелось сфотографувати незайманий і частково непорушений фрагмент підходу зі стоянки до озера. Трохи фантазії й можна собі уявити, як жителі неоліту йдуть протоптаною ними стежиною до озера з нехитрими знаряддями для вилову риби (фото 28). Третю стоянку, незафіксовану в джерелах археологічної літератури, ми несподівано для себе виявили на старому козацькому городищі сотенного містечка Лиман, але про це мова попереду.

Хронологічно найпривабливішою і найзагадковішою своєю давниною на території сучасного Лимана і його земель є культура пізнього неоліту (IV тис. до н.е.) і раннього енеоліту (І половина ІІІ тис. до н. е.). Археологами виявлено стоянки неоліту (за розвідкою Б.А. Шрамка) та стоянку раннього енеоліту (розвідки Є.В. Пузакова 1971–1975 рр.). Проведений нами аналіз публікацій дає можливість крок за кроком розкрити завісу прадавнього життя, що повноправно тут вирувало 5–3 тис. років тому [46–51, 75].

Територія Пралимана займала борову терасу озер Лиман, Борове, Світличне і надзаплавну терасу Сіверського Донця. Очевидно, поблизу оз. Біле, існували синхронні поселення Світличне-1 [очевидно йдеться під цією назвою про озеро Борове, розташоване, згідно із прив’язкою археологів, на мисі борової тераси заввишки 10–11 м поблизу озера] і Світличне-2, досліджені археологом Є.В. Пузаковим. Перелік слідів від ямок з-під стовпчиків, площа житлових і підсобних приміщень не створить живої уяви допитливого читача про ті часи. Тому автор запрошує до спільної прогулянки по Пралиману у глибини тисячоліть.