Крайове підвищення Київського плато вздовж вул. Брестської — проектована комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Гора Ліпинка»

Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир

Гора Ліпинка розташована на території Подільського району Києва і являє собою крайові відроги Сирецьких горбів вздовж вул. Брестської. Межі об’єкту: із півночі — правий берег Ліпінського струмка, із півдня — передній край садових насаджень агрофірми «Пуща-Водиця», із заходу межа проходить правою стороною яру, перпендикулярного вул. Брестської, зі сходу — лінією урвища поблизу лінії гаражів ГК «Брестський». Площа об’єкту близько 7.6 га. Землекористувачем є агрофірма «Пуща-Водиця».

Землекористувачем є агрофірма «Пуща-Водиця».

У ландшафтному відношенні урочище являє собою північні схили Київського лесового плато, які на 60 м підносяться над краєм Оболонської заплави. У підніжжя гори протікає Ліпінський струмок, який колись стікав на заплаву Дніпра.

На території об’єкту у верхній частині схилів та на верхівці гори зберігся комплекс рослинних угруповань сухих степових лук, неморального лісу у нижній частині південних схилів гори та вологолюбна рослинність по берегах Ліпінського струмка. Рослинність сухих лучних схилів формує буйно квітуюче різнотрав’я: в’язіль різнобарвний (Securigera varia), лядвинець рогатий (Lotus corniculatus), скабіоза бліда (Scabiosa ochroleuca), вероніка сива (Veronica incana), дзвоники репчатовидні (Campanula rapunculoides), дзвоники кропиволисті (C. trachelium) та дзвоники розлогі (C. patula). Тут також зростають хвощ польовий (Equisetum arvense), лаватера тюрінгська (Lavatera thuringiaca), молочай кипарисовидний (Euphorbia cyparissias), парило звичайне (Agrimonia eupatoria), перстач сріблястий (Potentilla argentea), берізка польова (Convolvulus arvensis), льонок звичайний (Linaria vulgaris), деревій звичайний (Achillea millefoilium), тонколучник однорічний (Erigeron annuus), люцерна румунська (Medicago romanica), буркун білий (Melilotus albus), конюшина лучна (Trifolium pratense), повитиця європейська (Cuscuta europaea), а також ваточник сирійський (Asclepias syriaca).

Особливої мальовничості схилам надають рожеві квітконоси конюшини польової (Trifolium arvense) та жовті підмаренника справжнього (Galium verum) і жовтецю багатоквіткового (Ranunculus polyanthemos). На степових схилах ще зберігся степовий травостій костриці валіської (Festuca valesiaca). Тут також зростають степові чагарнички: рокитник руський (Chamaecytisus ruthenicus), шипшина собача (Rosa canina), глід кривочашечковий (Crataegus rhipidophylla) та малина (Rubus idaeus), які є цінними лікарськими рослинами. З останніх на горі великі популяції утворюють також суховершки звичайні (Prunella vulgaris), свербіжниця польова (Knautia arvensis), чебрець Маршала (Thymus marschallianus), звіробій звичайний (Hypericum perforatum), гикавка сіра (Berteroa incana) та полин гіркий (Artemisia absinthium).

Деревостани нижньої частини південних схилів формують дуб черещатий (Quercus robur), береза повисла (Betula pendula), осика (Populus tremula), верба біла (Salix alba), слива домашня (Prunus domestica), груша (Pyrus communis), в’яз гладкий (Ulmus laevis), клен американський (Acer negundo) та гостролистий (A. platanoides). Стовбури дерев оплітає витка ліана — дівочий виноград п'ятилисточковий (Parthenocissus inserta).

Під пологом дерев сформувався тіньовитривалий флористичний комплекс. Тут зростають тонконіг дібровний (Poa nemoralis), чистотіл звичайний (Chelidonium majus), золотушник звичайний (Solidago virgaurea), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale aggr.), лопух звичайний (Arcticum lappa), суниці лісові (Fragaria vesca), гравілат міський (Geum urbanum) та малина (Rubus idaeus), які є цінними лікарськими рослинами. По вологих берегах струмка виявлено розвинені куртини мохоподібних, у тому числі рідкісних маршанцієвих. Над струмком схиляються поважного віку екземпляри верби білої.

В другій половині літа та восени під пологом лісу розвивається велика кількість грибів, а розетки лишайників на стовбурах осики, зокрема пармелія борозенчаста (Parmelia sulcata) та ксанторія настінна (Xanthoria parietina) свідчать про те, що повітря тут відносно чисте.

Південна межа об’єкту проходить по краю садових насаджень з яблуні. Окремі екземпляри здичавілих яблуні, сливи та груші зустрічаються і на самій горі.

Комплекс різних типів рослинності та близькість фруктового саду приваблює на територію об’єкту велику кількість тварин. В наш час урочище є одним з небагатьох прихистків дикої фауни посеред міста. Особливе значення має урочище для збереження місць гніздування цілого комплексу горобиних птахів, що є природним регулятором чисельності шкідливих комах.

Урочище дивом збереглося до наших днів. Назва гори свідчить, що колись на схилах понад струмком шуміли суцільні листяні ліси. В наш час їх останнім фрагментом лишається гора Ліпинка, яку неодмінно треба зберегти.