Узвишшя, на якому стоїть будівля обсерваторії Київського університету — проектована комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Обсерваторна гірка»

Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир

Об’єкт являє собою вершину одного з найвищих у місті пагорбів (170 м.н.р.м.), який розміщується в межах обсерваторії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на території Шевченківського району міста. З півночі об’єкт межує з корпусами урологічної лікарні та вул. Коцюбинського, зі сходу з корпусами тієї ж лікарні, із заходу та півдня охоплює схили, які межують з дворами будинку 28а по вул. Гоголівській та 24, 22, 20 по вул. Бульварно-Кудрявської. Загальна площа об’єкта 2,16 га.

В часи будівництва обсерваторії університету св. Володимира вказана місцевість була за містом, тож пагорб був вкритий природною рослинністю. 160 років потому цей клаптик київської природи добре зберігся. Існує популярна версія, що ця гірка — не що інше, як літописна Щекавиця, на якій поховано віщого Олега. До побудови обсерваторії пагорб оточували земляні укріплення ХVІІ ст. Засновник обсерваторії професор В. Ф. Федоров у 1838 р. писав, що місце майбутньої обсерваторії «принадлежащее городу, находится на западном бастионе древнего укрепления города неподалеку от Житомирской заставы» (Казанцева, Кислюк, 2006).

Важливо відмітити, що одразу при закладанні обсерваторі за розпорядженням і за активної участі тодішнього завідувача ботанічним садом Київського університету Е.-Р. Траутфеттера, ділянка обсерваторії була по периметру обсаджена деревами, що створювало додатковий бар’єр для пилу та освітлення міста, які заважали спостереженням (Казанцева, Кислюк, 2006).

Зараз навколо головного корпусу обсерваторії — пам’ятки історії науки, спорудженої у 1841–1845 рр. архітектором В. І. Беретті, сформувались насадження з ясена звичайного (Fraxinus excelsior), клена гостролистого (Acer platanoides), тополь чорної (Populus nigra) та білої (P. alba), робінії звичайної (Robinia pseudoacacia), явору (Acer pseudoplatanus), осики (Populus tremula) та в’язу гладкого (Ulmus laevis). Збереглися й окремі реліктові дуби-велетні (Quercus robur).

Добре розвинутим є чагарниковий ярус. Тут, зокрема, зростають глід кривочашечковий (Crataegus rhipidophylla), калина звичайна (Viburnum opulus), ліщина (Corylus avellana) та бузина чорна (Sambucus nigra).

Загальну зімкнутість посилюють пагони ліани дівочого винограду п'ятилисточкового (Parthenocissus inserta), що обплітають стовбури і гілки дерев.

Багатий травостій формують такі види: розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parviflora), ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa), тонконіг дібровний (Poa nemoralis), фіалка дивна (Viola mirabilis) та щавель туполистий (Rumex obtusifolia). Тут також поширені надзвичайно рідкісні в Києві рослини: підсніжник звичайний (Glanthus nivalis) та цибуля ведмежа або черемша (Allium ursinum), які включено до Червоної книги України (2009а). В листяному лісі зростають також проліска дволиста (Scilla bifolia) та конвалія звичайна (Convallaria majalis), які охороняються на території міста рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р. (Перелік рослин та тварин…). Разом з природними деревостанами на території об’єкту працівниками обсерваторії в різні часи були насаджені цінні породи дерев та чагарників. Існують алея гіркокаштану кінського (Aesculus hippocastanum), окремі екземпляри дугласії (Pseudotsuga menziesii), чубушника (Philadelphus coronaria), карагани чагарникової (Caragana frutех) та бузку (Syringa vulgaris). Зростає рідкісна форма осики з трироздільним стовбуром. Частину території займають зрілі фруктові дерева: груші (Pyrus communis), яблуні (Malus domestica), черешні (Prunus avium), а також клумби.

Наявність на території Обсерваторної гірки компактного поєднання природної рослинності, садів, клумб та низки старих будівель, зокрема два одноповерхові дерев’яні будиночки, збудовані в часи окупації для німецького штабу, обумовлює фауністичне розмаїття. На прогрітих відкритих ділянках звичайною є прудка ящірка (Lacerta agilis), яка охороняється Додатком ІІ до Бернської конвенції (Bern Convention 1979).

Чимало тут рідкісних комах. Зокрема, тут зустрічається занесений до Червоної книги України (2009b) жук-олень (Lucanus cervus). Одним з французьких спостерігачів ще в ХІХ ст. сюди було завезено виноградних равликів (Helix pomatia), які добре прижилися і сформували стійку популяцію.

Об’єкт, в якому посеред центральної міської забудови гармонійно співіснують 160-річна нині діюча обсерваторія та велике біологічне різноманіття, доцільно оголосити комплексною пам’яткою природи місцевого значення «Обсерваторна гірка».