Гора Юрковиця – проектована комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Гора Юрковиця»
Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир
Об’єкт розташовано на території Шевченківського району Києва. Він включає вкриті листяними насадженнями крайові схили Київського лесового плато – гори Юрковиці (Лисої гори), які тягнуться від Богуславського узвозу до вулиці Нижньоюрківська.
Площа проектованого об’єкту – 14.2 га. Землі не надані у власність чи користування.
Назва «Юрковиця», яку писемні джерела згадують, починаючи з XVI ст., певно, була пов’язана з ім’ям власника цієї території. Біля підніжжя гори розташовувався Юрків ставок,з якого витікав Юрків ручай, що протікав за трасою сучасних вулиць Юрківської та Нижньоюрківської. Іншими назвами г. Юрковиця є Лиса гора та Богословська гора.
Юрковиця входить до території формування стародавнього Києва. Гора панує над Плоською місцевістю (на північний захід від історичного Подолу), межує з горою Щекавиця, Татаркою, Кирилівськими висотами. Розділена Юрковицьким яром в напрямку з заходу на схід. Юрковицький ручай (також Сверховиця, Серховиця), що утворив цей яр в давні часи впадав у Почайну. Нині його руслом пролягли вулиці Нижньоюрківська та Юрківська.
Проектована пам’ятка природи має включити зелені схили, які до нашого часу зберегли свої первинні абриси. В наш час, коли у Європі поширюється ідея створення комплексних охоронних територій, які поєднують збереження історичних об’єктів з вихідними ландшафтами, різноманітним рослинним та тваринним світом, цінність території проектованої пам’ятки природи «Юрковиця» важко перецінити. Саме з цією місцевістю пов’язана велика кількість археологічних знахідок. У кін. XIX ст. розкопки на Юрковиці проводились Вікентієм Хвойкою та Миколою Біляшівським. У 60-ті роки ХХ ст. — Максимовим Є. В. та Дяденком В. Д. було виявлено сліди людської діяльности та поселення починаючи з кам'яної доби, а також чорноліської, зарубинецької культури та давньоруських часів.
Могильник на Юрковиці ІХ–ХІ ст. (вул. Кирилівська, 59–61) займав частину гори Юрковиця та територію, що простягається з південного сходу (зі сторони забудови Подолу) на північний захід (у напрямі Дорогожичів та Кирилівських висот).
Перші поховання могильника були виявлені у 1872 та 1878 роках. У 1872 р., під час спорудження заводу купця М.Хрякова, під г.Юрковицею (нині – вул. Кирилівська, 41–47) було виявлене поховання Х–ХІ ст. у якому, крім решток людини та коня, перебував залізний меч зі срібною насічкою на руків’ї та художня мідна застібка-фібула у формі кільця з довгою голкою.
У 1876 р. у садибі купця Й.Марра (нині – вул. Кирилівська, 51) під час зрізання схилів г.Юрковиці були виявлені чотири поховання, в одному з яких перебувала прикраса, виготовлена зі східної монети-диргему 764 р. карбування. У похованнях також були виявлені дві застібки-фібули (які, на думку професора Київського університету В. Антоновича, мають аналогії серед знахідок зі Швеції та з поховань французьких королів з династії Меровінгів), чотири срібні та одна золота дротяні сережки з кришталевими та скляними намистинами, залізний меч франкського типу ІХ–ХІ ст. (за спостереженнями В.Антоновича, подібний до мечів, виявлених у Києві та Чернігові, похованнях Франції, Німеччині та Скандинавії), верхня частина металевого шолома, залізні стремена, вісім наконечників стріл, наконечник списа, сокира та бронзова поясна пряжка.
У 1899 р. київські археологи Микола Біляшівський та Антоніна Скриленко (що мешкала на вул. Юрківській) розкопали великий курган давньоруського часу. він мав висоту 2 м (а на час спорудження був значно вищим) та діаметр 40 м. На місці розташування кургану на час розкопок відбувалось спорудження цегельного заводу. У виявленому під курганом похованні (на той час вже пограбованому) дослідники виявили рештки 3-х похованих, дві залізні шпори та підкову від чобота, фігурне бронзове руків’я залізного кресала (на якому зображено двох птахів та людину), мініатюрну скляна посудина, три пастові намистини, бронзові ґудзик та кільце, прикрашену різьбленою голівкою птаха пластину з рогу лося (що, певно, була деталлю сагайдака для стріл), виточену з дерева чаша зі срібним окуттям. У XVII–XVIII ст. на г.Юрковиці діяв цвинтар Богословського монастиря, розташованого біля підніжжя гори, окремі поховання якого збереглися донині.
Крім курганного могильника, на г.Юрковиці існувало укріплене поселення, у 1964–1965 рр. досліджена археологами В. Діденком та Є. Максимовим. Найбільш ранніми з виявлених були матеріали чорноліської археологічної культури раннього залізного віку (VIII–VII ст. до н.е.). Також були виявлення матеріали зарубинецької археологічної культури (ІІ–І ст. до н.е.) та земляні укріплення, споруджені у перших століттях нової ери, що продовжували використовуватись до давньоруського часу включно. Серед виявлених археологічних об’єктів було житло каркасно-стовпової конструкції та 16 поховань києво-руського часу.
Наприкінці Х – на початку ХІ ст. до-християнский могильник, розташований на г.Юрковиці, трансформувався у християнський некрополь, поховання якого у 1965 р. дослідив Є. Максимов. Це могло відбутися після спорудження у ХІ ст. біля підніжжя г. Юрковиці мурованого храму Св. Миколая Йорданського, залишки якого у 1832 р. археолог-аматор Костянтин Лохвицький виявив на першій надзаплавній терасі гори. Вдруге рештки цієї церкви у 1947 р. дослідила археологічна експедиція «Великий Київ», проте на той час від них вже мало що збереглося.
Аналіз інвентарю поховань могильника на г.Юрковиці (що займав частину г.Юрковиці та її тераси, у археологічній літературі отримав назву «Некрополь ІІ»), дозволив археологу Володимиру Зоценку пов’язати ці поховання (та розташоване поряд них городище другої половини Х ст.) зі скандинавським військовим загоном, який перебував на службі у київських князів Ігоря, Ольги та Святослава. Місцем перебування цього загону могла бути фортеця-форпост на г.Юрковиці, що захищала північно-західні підступи до міста. З варязьким форпостом на г.Юрковиці В. Зоценко пов’язав укріплення, у києво-руські часи розташовані від г.Юрковиці до берега Дніпра (вздовж русла Юрківського ручаю). Наприкінці ХІХ ст. та у 1960-х – 1970-х рр. значна частина г.Юрковиці (на якій були виявлені означені поховання та городище) була знесена з метою закладання в кар’єрів для промислового видобування глини. Проте є можливим зберегти від нищення та дослідити великий курганний могильник, розташований на Кирилівських висотах над сучасною вул. Кирилівською, 59–61, у 1890-х рр. виявлений археологом В. Хвойкою. Наприкінці ХІХ ст. цей некрополь (що, певно, є продовженням до-християнського могильника, розташованого на г.Юрковиці) налічував кілька сотень невеликих курганних насипів.
Нижні тераси Юрковицького узвишшя, на якому були знахідки господарської діяльності, поселення та оборонних укріплень, зруйновані через діяльність цегляного заводу. Забудова верхньої частини узвишшя також становить небезпеку тутешнім пам'яткам. Наразі актуальним може бути створення так званих археодромів, що поєднуватимуть збереження та реставрацію археологічних пам’яток із цілеспрямованим відтворенням рослинності та тваринного світу вказаної історичної епохи. Унікальна можливість такого підходу збереглася на території стародавніх Київських гір. Адже маючи стрімкі схили, розсічені долинами струмків, вони дійшли до наших часів у незабудованому стані. Однією з таких гір є Юрковиця, яка вкрита багатоярусними деревостанами, сформовані, головним чином, спонтанно засіяними листяними деревами та чагарниками.
Територія об’єкту має також важливе рекреаційне значення, адже це єдине з небагатьох місць відпочинку мешканців щільно забудованих прилеглих районів.
Вказане урочище входить до складу природних ядер екомережі Шевченківського району (Розробка регіональної схеми формування екологічної мережі у м. Києві, 2005).