Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Південні відроги Київського плато в межах м. Києва — проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Південні обрії»

Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир

Об’єкт являє собою фрагмент добре збережених лесових схилів Київського плато на південній околиці Києва в межах Голосіївського району. Орієнтовна площа проектованого заказника близько 400 га.

Об’єкт включає фрагменти листяних лісів, лучно-степових біотопів та перелогів на схід від села Хотів та південь від вул. Академіка Заболотного по берегам річки Мала Віта – урочище Серякове (50.335258, 30.511388), а також на схід від нього між південною межею Києва та територією ландшафтного заказника місцевого значення «Церковщина» до Дніпропетровського шосе. Також до складу цього заказника, або до самостійного заказника «Гончарівська гора», варто включити перелоги та яри з фрагментами цінного неморального лісу між селом Пирогів та вул. академіка Заболотного (50.343943, 30.512854). Охорони потребує також фрагмент притерасної заплави в урочищі Володарка (50.330692, 30.541786) та фрагмент заплавної діброви з віковими дубами в урочищі Хутір Вільний (50.318727, 30.538516).

Ось як згадує цю місцевість в своєму описі М. Закревський в 1868 р.: «Пагорб до самого вершечку вкрито лісом та густим чагарником…Глибоку тишу порушує тільки шум ручая (Віти), яка протікає біля підніжжя пагорба» (Вакулишин, 2014).

Мальовничі тутешні гори вабили людей здавна. В околицях урочища Гнилецьке розташовувалася, зокрема, гора Трьох губерній. «Мені вдавалося бачити багато чудових панорам природи в різних місцях нашої величезної батьківщини і захоплюватися ними. Без сумнівів вони чудові. Але те, що тепер розкинулося під моїми ногами на десятки верст, переважило майже все що було мною побачено раніше» – читаємо про цю гору в нарисі М. Шуцького. Звідси дійсно можна було побачити правобережну Київську губернію, а також на лівобережжі до річки виходив кордон Чернігівської та Полтавської губерній. На вершині виявлено сліди невеликого поселення трипільської культури та великий могильник зарубинецької культури (Дятлов, 2015).

Тут на схилах збереглися рештки неморальних лісів за участі граба (Carpinus betulus) та дуба (Quercus robur), а також ділянки лучно-степової рослинності, які на інших київських горах майже скрізь деградували. В складі травостою тут трапляються такі види як гвоздика перетинчаста (Dianthus membranaceus), очиток звичайний (Sedum maximum) та в’язіль різнобарвний (Securigera varia). Тутешні схили формують ландшафтний краєвид правого берега Дніпра та мають бути збережені від забудови.

Тут виявлено кілька біотопів, які охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції, зокрема, комплекс біотопів Х18 — степи, які заростають лісом, а також біотоп Е1.2 багаторічні трав’яні кальцефітні угруповання та степи (Тлумачний.., 2017).

На території Церковщини в 2015 р. зафіксований червонокнижний (Наказ.., 2021б) жук-олень (Lucanus cervus) (Кузьмін, Назаренко, 2018). Тут також зустрічається вивірка звичайна (Sciurus vulgaris) (https://www.inaturalist.org/).

Для території об’єкту відома знахідка рідкісного виду кажанів – широковуха європейського (Barbstella barbastellus) на хуторі Церковщина (1941 р.) (Лихотоп и др., 1990), а також у 1988 р. червонокнижної рясоніжки малої (Neomys anomalus) у балці зі струмком на південь від скансену с. Пирогів (Цвелих, 2018).